Торгівлі без політики з Росією не вийде

В останні дні в російських ЗМІ і в інтерв'ю деяких українських діячів, які претендують на те, щоб називатися політиками, почали знову звучати відомі мантри про безальтернативність для України торгово-економічних зв'язків з РФ, швидку і повну загибель української промисловості від розриву зв'язків з російськими підприємствами, масові звільнення на заводах і т.д.

Цю ж аргументацію, з подачі Кремля, широко використовують і натхненники проросійських і сепаратистських акцій на Південно-Сході.

Не заперечуючи корисності взаємовигідного співробітництва з РФ, спробуємо спрогнозувати, як розвивалися б українсько-російські відносини в разі поразки Майдану і перемоги Януковича за активної підтримки його кремлівських покровителів.

Перетворившись в диктатора-маріонетку і виконуючи будь-які побажання Москви, Віктор Федорович безсоромно здавав би будь-які інтереси України і очевидно незабаром ліквідував би останні рештки економічної самостійності.

наприклад, із достатньо високим ступенем імовірності можна припустити, що:

• переважна орієнтація торгівлі на ринок РФ, призвела б до повної залежності нашої економіки від часто мінливих настроїв у Кремлі;

• неефективна економіка України тепер вже безповоротно опинилася б на російської "газової голки", а всі проекти з альтернативної енергетики були зупинені;

• кабальний кредит на 15 мільярдів доларів США з непрозорими умовами на довгі роки зробив би нас (і наших дітей!) боржниками Кремля;

• ще на пару десятків мільярдів доларів виріс би наш борг перед РФ в рахунок кредиту для будівництва нікому не потрібного і надзвичайно витратного "політичного" моста через Керченську протоку;

• вже в 2014 році російський рубль став би однією з резервних валют Національного банку України;

• атомна енергетика повністю була б поставлена під контроль Москви (організація в Україні виробництва ядерного палива для реакторів ВВЕР-1000 за російськими технологіями, кредитне фінансування проекту будівництва енергоблоків № 3 і 4 Хмельницької АЕС);

• в інтересах російського капіталу були б приватизовані унікальний харківський "Турбоатом" і Одеський припортовий завод;

• з часом в Росії була б вивезена вся документація на літаки Ан-124 і АН-70;

• під повний російський контроль перейшли б українські підприємства в ракетно-космічній сфері;

• Україна почала б враховувати інтереси РФ на міжнародному ринку зерна, що призвело б до зниження експортних доходів;

• ті українські підприємства, які є конкурентами відповідних російських, були б закриті, а їх персонал викинутий на вулицю (відомо, що кілька великих підприємств Сходу України після покупки їх російськими інвесторами зупинили роботу чи були повністю знищені).

Варто поглянути на сусідню Білорусь, щоб зрозуміти, що подібний рівень економічної інтеграції", а по суті - поглинання української економіки Росією, в найкоротші терміни привів би нашу державу до повної втрати самостійності у виборі зовнішньополітичній, оборонній, гуманітарної, соціальної та інших стратегій.

По суті, українсько-російські відносини дуже скоро перестали бути міждержавними і трансформувалися у відносини між сеньйором і васалом, а українські трудящі з часом стали б кріпаками російських олігархів, а то й просто безробітними.

Цікаво, чи розуміють це ті, хто сьогодні влаштовує безлади на Південно-Сході і бездумно ратує за братерство з Москвою?

Богдан Яременко