Революція і Право

Останні дні увага суспільства прикута до діяльності Верховної Ради, зараз єдиного формально легітимного вищого органу державної влади.

Багато рішень, які ухвалювалися 22-24 лютого, дійсно виправдані поточним політичним моментом. Необхідно швидко відновити керованість держави, забезпечити відсторонення від посад політиків, чиновників і суддів, які призвели до руїни.

У цьому контексті низку рішень, очевидно сумнівних з юридичної точки зору, можна виправдати. Але все ж до кожного рішення треба ставитися дуже прискіпливо і виважено.

Отже, найперше завдання, яке має вирішувати Верховна Рада, є формування тимчасового Уряду. Можна погодитися з позиціями політиків і громадських активістів, які закликають до формування "технічного" уряду, аби такий уряд був готовий до ухвалення непопулярних рішень. Легітимність такий уряд матиме лише у разі, коли кожен претендент на посаду у ньому матиме підтримку (мандат) Майдану.

До усіх інших питань, за які береться парламент, потрібно підходити дуже обережно. Зокрема, крім формування уряду, він має право на розгляд питання про переформатування складів Конституційного суду і Центральної виборчої комісії. Звичайно, було б добре, якби відповідні посадовці, усвідомлюючи власну відповідальність за свої дії та бездіяльність, подали добровільні заяви про відставку.

До того ж, навряд чи хтось готовий нині захищати формальне дотримання вимог Конституції в плані дотримання гарантій суддів Конституційного суду. Адже ця інституція себе дискредитувала і чистого юридичного виходу для відновлення конституційного правосуддя не існує.

Немає жодних сумнів у юридичній правомірності і навіть необхідності призначення місцевих виборів у тих містах, де вже тривалий час, всупереч Конституції, такі вибори не призначалися. А це не лише Київ, але й Миколаїв, Ужгород, Черкаси, Чернівці тощо.

Враховуючи початок президентських виборчих перегонів, необхідно якнайшвидше внести зміни до відповідного законодавства, аби вибори відбувалися на основі чітких і прозорих правил.

Натомість не існує жодного виправдання для правового свавілля щодо звільнення суддів, у тому числі з адміністративних посад, шляхом скасування актів Верховної Ради про їхнє призначення (обрання). Адже "звільнення" через "скасування акту про призначення" - це неприпустимий волюнтаризм. Можна мати багато претензій до таких суддів, але їхнє звільнення має відбуватися з чітким дотриманням процедури. Зрештою, якщо суспільство вимагає люстрації і готове до неї, то спочатку слід створити необхідну законодавчу базу для цього.

Дуже хотілося б застерегти Верховну Раду від популізму. Серед депутатів триває парад ініціатив, коли пропонується скасувати і пенсійну реформу, і медичну реформу і т.д. Не можна діяти таким чином. Відповідні рішення парламенту мають бути зважені, з тверезою оцінкою наслідків.

Загальними застереженнями до роботи Верховної Ради є очевидні процедурні порушення цих днів. До розгляду мають включатися лише питання, визначені погоджувальною радою та включені до порядку денного. Усі тексти проектів рішень (і законів, і постанов) мають роздаватися народним депутатам України, а перед їхнім ухваленням – попередньо обговорюватися в профільних парламентських комітетах. І порядок денний, і законопроекти, і проекти постанов мають бути завчасно оприлюднені належним чином.

Законопроекти не повинні ухвалюватися одразу за основу і в цілому. Процедура другого читання гарантує кращу якість законопроектів, бо ми вже маємо прецеденти, коли законопроекти ухвалюються в один день, а наступного дня виникає потреба вносити у них зміни.

Отже, неухильне дотримання парламентських процедур є обов'язковою умовою демократії і утвердження верховенства права в Україні.