Мовне питання. Проблема спрощення

Для мене, як колишнього дипломата, фактор мови давно перестав бути єдиним ідентифікатором під час комунікації з навколишнім світом. Я бачив і друзів, і ворогів, які говорили англійською чи турецькою. Тому  прекрасно розумію, що друзі і вороги (чи просто дурні або розумні) можуть бути як серед російськомовних, так і українськомовних співбесідників.

Перше спрощення мовного питання допускають найзавзятіші українськомовні учасники "дискусії". Вони бачать лише дві її сторони – українськомовних і російськомовних. Однак російська мова в Росії і російська мова переважної більшості українських громадян – це два різних феномени, отже, два різних учасники. Як наслідок, допускається помилка: фактор російської мови Кремля і російськомовних українців ототожнюється.

Російська мова з руки РФ, дійсно, є інструментом політики, тобто концептуально ворожим і підривним явищем. Але з російською мовою наших співвітчизників все не так трагічно. Справа у смислах. Зрештою, на якомусь етапі, коли ми переможемо Росію і доб'ємось докорінної трансформації її режиму, то і значення фактору кремлівської російської мови стане менш важливим: культурна конкуренція залишиться, але вже не буде екзистенційної загрози. Наразі смисли, що транслюються російською мовою з Росії є ворожими. Але правда полягає в тому, що ті самі або інші ворожі й підривні смисли можуть транслюватися і українською мовою.

Українськомовна публіка, яка (по собі бачу) ще не пережила шок правління Януковича, коли здавалось, що "український проект" закривається, помилково сприйняла перемогу Революції гідності, як підставу гойднути маятник у діаметрально протилежному напрямку і ще й спробувати закріпити його в такому положенні.

Помилка російськомовних українців полягає в тому, що більшість із них вважає, що їхня російськомовність не є проблемою, а іноді ще й потребує спеціального статусу чи захисту, зокрема, правового). Це не зовсім цілісний погляд на ситуацію – вважати, що сформована мовна ситуація в Україні є природною і не становить загрози з точки зору формування ідентичності і єдності українського народу.

Вирішення "мовної дилеми" України криється у відмові від часткового розуміння ситуації, толерантності і бажання розуміти емоції і раціо іншої сторони, закладених у внутрішній політиці, а також проведенні енергійної культурної і гуманітарної політики, спрямованої на мінімізацію наслідків кремлівських інформаційних та гуманітарних впливів, з одночасним формуванням для Росії російськомовного концепту вільної держави, як елементів зовнішньої політики.

Усунувши цю дилему, ми вирішимо далеко не єдину, а, можливо, й найгострішу проблему нашого розвитку.

Оригінал

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і слідкуйте за оновленнями розділу!