Не уявляю, щоб суддя виніс мені виправдувальний вирок

Колишній глава фракції Партії регіонів Олександр Єфремов більше півроку за ґратами. Днями у ЗМІ з'явилась інформація, що політик нібито насправді не у СІЗО, а живе спокійним життям у заміському маєтку. Перевірити цю інформацію ТСН відправилась на Луганщину. Єфремов зустрів кореспондентів у камері, площею з ванну кімнату. Каже, що за останні три роки це не найгірший фейк, який про нього ходив у пресі. Про своє життя у колонії та перспективи своєї справи Єфремов розповів ТСН.

- А чому ви один у камері, спальних місць наче на двох?

- Не знаю, мене вже сьомий місяць одного утримують. Відверто кажучи, хоча тут наче місця для двох, але за нормативами вона не передбачає утримання більше однієї людини. Якщо б тут було дві людини, то одна мала б лежати, поки друга ходить чи стоїть. Дві людини тут не розійдуться.

- Як до вас тут ставляться?

- Як до всіх ув'язнених.

- Як годують? Ви говорили, що не дуже.

- Ніколи не говорив, що погано годують, а ще передачі приносять родичі й знайомі.

- Колишні соратники навідуються?

- Тут ще не відвідували. А ви яких соратників маєте на увазі? Якщо мерів міст, керівників підприємств, то вони тут всі сидять по камерах. А стосовно хлопців за Верховної Радою, то нікого не було і навряд чи буде.

- Ображаєтесь на них?

- Ні, чому. Ображатись – доля злиденних.

- Які в вас плани? Тривають суди…

- А які в мене плани, коли триває свавілля в рамках держави. Якщо не пред'являють жодних фактів твоїх порушень, а просто кажуть – ти будеш сидіти за ґратами. Які можуть бути плани, і який можна побудувати захист навіть з найліпшими захисниками, якщо це ніщо не береться до уваги. Мені подовжили утримання під вартою за справою, у якій мені навіть не обирали запобіжного заходу. А ті обвинувачення, за якими я півроку відсидів, вже закриті і двічі перейменовані, і, здається, вже його й не існує. А ще два місяці мені дали за нову справу.

- Не мерзнете тут?

- Якщо ввечері, то прохолодно, якщо вдень немає сонця, то теж прохолодно. А коли сонце вдень, то нормально.

- Ці ковдри, простирадла – це ви з собою взяли?

- Частково з собою привіз, постільну білизну привіз. Але тут все видають.

- Кого б, можливо, хотіли бачити співкамерником?

- Я хотів би, аби невинуватих людей в нашій державі не саджали до тюрми. Я майже вісім років керував Луганщиною. І вісім років був нардепом від області. І на один з моїх судів прийшов колишній заступник прокурора Луганської області. І я йому сказав, що не можу уявити, як би я, на посаді губернатора чи нардепа, давав би наказ судам, когось посадити, як це нині робиться. Судді бояться рота відкрити. Тільки заходиш на судовий процес, а вони вже співають разом з прокурорами. Нещодавно суддя ухвалив рішення на користь обвинувачуваного, а проти нього одразу прокуратура відкрила кримінальну справу.

- А вам не пропонували виступити переговірником від "ЛНР", як ходили чутки, аби врегулювати конфлікт?

- Мені ніхто нічого не пропонував. І для того, щоб взагалі у якусь справу встрягати, необхідно бачити перспективу її розвитку. Те, що сьогодні відбувається між офіційною позицією керівництва держави та лінією, яка проводиться в тому числі і в засобах масової інформації, вони настільки розбіжні, що починати якусь справу – це одразу поставити себе у смішне положення. Найстрашніше в тому, що 80% населення наполягає на тому, щоб війну закінчити. А 80% депутатів за те, щоб вона продовжувалась. Так кому війна потрібна?

- Війна в принципі нікому не потрібна.

- Я про це й говорю з початку 2014 року і за це сиджу в тюрмі. Я один з небагатьох, хто на високому рівні говорив, що починати бойові дії неможна, а треба все робити в рамках переговорного процесу. А треба було, щоб загинули тисячі, щоб долі сотень тисяч були поламані, і тільки після цього ми дійшли того, що необхідно вести переговори.

- На суді говорили, що ви 14 разів виїжджали з країни між судами. Чому ви повертались?

- А чого я мав бігти?

- Куди ви літали?

- Я літав всюди – був в Європі, Білорусі. Де мені потрібно було, туди й літав.

- Прокурори говорили, що ви до Москви літали.

- У мене в Москві родичі живуть, і якийсь з цих разів, може до родичів і літав. Це що, заборонено в нас? Я був у Відні, Швейцарії, інших місцях.

- А ви як турист їздили чи у справах?

- Якщо створюють умови, коли ти не потрібен у своїй державі, а сила та енергія у мене є, аби працювати. Я на пенсію не збираюсь, тож я має докладати зусиль та годувати родину.

- Тобто ви літали на роботу?

- Якщо всі мої рахунки в Україні були арештовані, навіть зарплатна картка, то як я мав існувати в країні?

- І все ж, ви в Європі як турист чи дивились, де працювати, жити?

- Більше, ніж турист. Жити – ні, точно ні. У мене є партнери у Європі, з якими я років 15 тому працював. У мене є друзі в Європі. У мене є справи там, особисті запитання.

- Вам давали зрозуміти, що вам треба поїхати і не повертатись?

- Більш того, коли я повертався в Україну останнього разу, мені чітко дали зрозуміти, що проти мене відкрито кримінальну справу, і мене заарештують. Я про це знав.

- Не шкодуєте, що повернулись?

- Це відносне поняття. Тут питання не про мене, а про кожну людину в цій державі. Мені на долю випав такий шлях. Не був би я, був би хтось інший. Але все одно, цей шлях буде пройдено, і те свавілля, що нині відбувається, воно має стати зрозумілим всьому суспільству.

- Якщо ви зараз побачите Януковича, що йому скажете? Ви б залишились соратниками, чи ваше ставлення до нього змінилось?

- У нас давно вже склалися свої стосунки з Віктором Федоровичем. У нас завжди була конкуренція. І на основі конкурентних стосунків, ми завжди ставились один до одного з повагою. З багатьох питань, я вважаю, він діяв грамотно. Окремі його думки я не сприймав та відверто про це говорив йому. Він до цього нормально ставився. А після всіх цих подій, коли всі їдуть з країни, а ти єдиний залишаєшся, і з органів телефонують і вимагають пояснень, а ти не можеш навіть ні в кого дізнатись, що сталося, я б нікому не бажав цього пережити.

- Ви б зараз потиснули руку Януковичу?

- Потиснути руку – це ставлення офіцерства. Офіцери навіть недругам тиснули руку.

- Тобто, Янукович вам недруг?

- Не чіпляйтеся до слів, який він недруг. Ми були колегами за партією, якісь речі я поділяв, якісь – ні. Жодного диктату чи нав'язування думок у нас не було. Янукович завжди слухав думки всіх і нікого не перебивав, що важливо для керівника.

- А кого ви вважаєте винним у подіях на Майдані, початку війни?

- Це окрема сторінка історії. Думаю, на сьогодні еліта нашого суспільства не готова сприйняти те, що відбулось. Прийде час, коли вже можна буде на цю тему говорити відкрито. Кожне моє слово, сказане у цьому запитанні, ляже у кримінальну справу проти мене.

- Вас допитували як свідка у цих справах?

- До мене один раз приходили з допитом, і коли я почав відповідати, вони забігли так далеко, що більше їх ніхто не бачив. А другий раз, коли вже за новою справою треба було мене хоча б формально допитати, я сказав: "враховуючи, що мені нічого не пред'явили, я готовий відповісти на всі запитання". На цьому допит закінчився.

- Покажіть, що вас тут у камері є.

- Є телевізор, показує майже всі основні українські канали – тут 32 канали, в кожній камері вони є. Дозволяють передавати пошту, газети, журнали, книги. Єдине, що скутий у рухах дуже. Два кроки туди – два кроки назад. Неможливо навіть якусь елементарну зарядку зробити. Доводиться підтягуватись на перекладині нар.

- Що читаєте?

- Зараз читаю "Лондон" Резерфорда, але в нього й цікавіші романи є. Є в мене тут детективи, є останні книги, які мені принесли – Бредбері, Мюссі. Велику кількість не збираю, бо тут мабуть багато й не можна.

- З кимось тут спілкуєтесь?

- Ви ж бачили мої двері, там дві печатки. Коли виходять – опечатують, щоб відкрити – треба погодити з черговим. Тому з кимось спілкуватись тут мені проблематично.

Більш відомої людини від старої влади, ніж я, в Україні не залишилось

- А на прогулянках?

- Я гуляю виключно один, якщо виходжу. Але зараз проблематично, бо дуже слизько.

- Вода тільки холодна?

- Так.

- Бачте, Тимошенко з напарницею сиділа, хоча тоді вона вже засуджена була.

- Ну, Тимошенко сиділа в зовсім інших умовах. І для напарниці там теж окрема камера була. Я вам пропоную влаштувати над собою експеримент: візьміть собі все необхідне на два дні, візьміть телевізор, і зачиніться у ванній на ці два дні. Один раз на добу, хай вам відчиняють і дають погуляти по квартирі годину. І все. І ви зрозумієте хоча б віддалено, як себе почуває ув'язнений.

- А у вас немає за кордоном нерухомості?

- Три роки вже шукають, знайти не можуть, нерухомість, рахунки. Писали, що у Конча-Заспі в мене якась вілла, і її знайти не можуть. Насправді в мене немає ані рахунків, ані вілл. У мене непоганий будинок у Луганську і квартира у Києві, яка дітям належить.

- Як ви вважаєте, як конфлікт на Сході вирішиться?

- Насправді навесні 2014 року, аби вирішити цей конфлікт, необхідно було відповісти на 2+1 запитання. Перше – це ставлення до російської мови, друге – про збільшення повноважень територіальних громад, третє запитання, яке кружляло у повітрі з боку Російської Федерації, - це позаблоковий статус Україні. Ці три запитання й сьогодні стоять. Якщо б тоді було вирішення цих запитань, хоча б на рівні переговорів, не було б жодних бойових дій.

- Ви себе вважаєте політичним в'язнем?

- Не я вважаю, останній лист з офісу Могеріні (Федерика Могеріні - верховний представник ЄС у закордонних справах і політиці безпеки) – там чітко написано, що справа в мене політична і її взято під контроль Євросоюзом. А як ви вважаєте, якщо без доказів мене звинувачують за статтями "державна зрада", "створення терористичних організацій", "захоплення державних установ" і щось ще.

- А в корупції вас не обвинувачують?

- Ні, жодного звинувачення у корупції. Щось намагались, але нічого в них не клеїться.

- Мене цікавить, чому саме ви? Є ж й інші особистості, Колесніков наприклад.

- Відповідь проста – я був найбільш публічною людиною з тих, хто мав смілість залишитись в Україні. Я висловлював свою точку зору, точку зору партії, ходив на канали, ні від кого не ховався і нічого не порушував. Не тікав, бо мені й не потрібно було тікати. І на мене спустили всіх собак, на мене вішали все, що можливо, я навіть багато чого не знав. І на кожне моє слово був десяток інших – так він це зробив. Більш відомої людини від старої влади, ніж я, в Україні не залишилось. Тому, звісно, мене треба посадити. Не через те, що я щось зробив, а для підняття рейтингу влади, яка його втратила майже до нуля.

- Як ви вважаєте, коли суд над вами закінчиться?

- Цього я не можу сказати. Адвокати налаштовані на якнайшвидший розгляд. Але запитання – чи знайдеться суддя, який ухвалить виправдувальне рішення не маючи фактів порушення з мого боку. Ви такого суддю можете собі уявити?

Спілкувався кореспондент ТСН Дмитро Святненко