Atlas Weekend як модель України майбутнього

Вже не потрібно подорожувати до Швеції та Канади аби відчути всі переваги життя у суспільстві, де інклюзивність, толерантність, можливість бути собою та повага до фундаментальних прав людини "перемогли". (Прим. Інклюзивність - це культура чи середовище настільки безпечне і сповнене поваги і прийняття різниці, в якій люди можуть бути собою, не приховувати свої відмінності від інших без ризику відчути осуд, стереотипи, токсичне ставлення чи булінг) 

Аби відчути як воно жити в такій атмосфері, варто відвідати фестиваль Atlas Weekend, який саме зараз (і щороку в липні) проходить в столиці.

Для мене він з кожним роком все більше стає тією країною мрій, про яку співає Олег Скрипка із гурту ВВ. Нашим осередком Швеції чи Канади.

І ось чому. 

1. Тут нема хейту, нетерпимості та згустку стереотипів та упереджень. 

Співробітниця медслужби у хіджабі. 

Лисі, с дредами, у перуках, фарбовані у стилі Круели (одна половина волосся - світле, інша - темна). Деякі дівчата у капелюшках з вуаллю чи коронах. Окремі хлопці у спідницях і з макіяжем.

Стрункі й гладкі. Білошкірі, темношкірі. Молоді (і навіть малі, адже батьків із дітьми було чимало) та зрілі. 

Здається відвідувачі музичного свята не поступатися у різноманітті та строкатості лайн апу фестивалю. Серед артистів також були зірки 90-х, нульових і сьогодення, поп-, рок, фолк-, панк-, електронної музики тощо. Дуже гендерно-збалансований склад виконавців та виконавиць! Не виключно білошкірі слов'яни на сценах! Темношкірих музикантів також чимало! 

Люди - різні, цікавість до музики і відкритість до нового - спільна. Хтось слухав танцюючи, хтось - лежачи на траві, хтось - сидячи на пуфі. Але ніхто нікому не заважав, не порушував особисті кордони, хоч щільність людей на квадратний метр на концертах хедлайнерів була не малою.

І це дивувало! Зважаючи на те, що кількість людей і кількість алкоголю в доступі якось не мало цій злагоді сприяти. Тим не менш за 3 дні, що я була на Atlas Weekend лукізму, секзизму та ейджизму я не помітила. 

Ейджизм  - це коли вас позбавляють можливостей через те, що ви занадто молодий/а для чогось, або вже начебто не достатньо енергійний/а, сексизм - це коли вчинки, риси характеру, професії поділяють на чоловічі та жіночі або ж якщо ви поводите себе не як "справжній" чоловік" чи "справжня" жінка до вас виникає упереджене ставлення), лукізм - це оцінка та акцент суджень, що базуються на зовнішності та прийнятті/неприйнятті певних її рис

2. Тут нема бар’єрів та нормалізується інвалідність

Вже другий фестиваль поспіль концерти хедлайнерів супроводжуються сурдоперекладом. 

І це окрема магія і витвір мистецтва споглядати як може виглядати, а не звучати музика! Яка вона візуально експресивна і глибока! Як через очі потрапляє у саме серце! Така можливість, надана оргкомандо. фестивалю та спонсорами важлива не тільки для людей із вадами слуху! Вона важлива для кожної людини. Вона нормалізує інвалідність. Вчіть звертати увагу і розуміти, що ми різні і ці різні потреби варто брати до уваги. До того ж переклад на жестову мову як елемент шоу розриває сталий шаблон: музика - звук - вухо - чути. 

Музику можна бачити. І відчувати не тільки через слух! То може і з іншим так само? Все не чорно-біле, не однозначне і завжди є вімир, бачення, підхід "Б"? І наші установки та судження не завжди  непохитна істина в останній інстанції"?

Взагалі то, неадаптованість подій, явищ та проєктів під потреби людей з ментальною чи фізичною інвалідністю  - це дискримінація, що має назву ейблізм. Відсутність пандусів чи неприйняття на роботу через інвалідність - це прояви ейблізму. 

Але це не про "Атлас". Люди з інвалідністю мають можливість відвідувати фестиваль безкоштовно. Більш того, для них облаштований спеціальний оглядовий майданчик біля основної  сцени із гарною видимістю сцени. І знаєте, стільки людей на візках в одному місці я ще не бачила. Я нарахувала за одне відвідування понад 20. Більш того, відвідувачі  на милицях та з паличкою також "смакували" музику.

Більш того, у містечку громадських організацій, що також мають можливість працювати на фестивалі, ГО "Група активної реабілітації" пропонують охочим пройти невеличкий шлях людини, що користується інвалідним візком, коли вона виходить в місто. Гарантовано краще можна зрозуміти наскільки далеко від безбар’єрності наша країна, якщо відчуваєш як воно, пересуватись не на власних двох.

3. Тут безпечно і можна не критися і не соромитися себе справжної/ього

В перший же день фестивалю на головній його сцені з'явився веселковий прапор і співак Melovin зробив камінг-аут (відкрите та добровільне визнання людиною своєї приналежності до сексуального чи гендерного меншості), заявивши про свою бісексуальність. 

Це настільки ж безпечний простір вдалося створити оргкомпанді проєкту, що таке стало можливим. Перший публічний камінг-аут перед натовпом у десь 10000 людей - це дуже сміливо! Адже, на жаль, наша країна все ще страждає на гомофобію. Серед нас чимало людей, готових бити інших людей за їх інакшість. Але є виключення! На Атласі, не те щоб хейт, цілковиту підтримку та прийняття права бути собою, права на свободу, любов, гідність продемонструвала більшість відвідувачів та відвідувачок (інстаграм спільнота, до речі, також вразила рівнем толерантності). 

4. Atlas Weekend доступній меломанам та меломанкам поза залежністю від їх статків, професії, місця проживання

Тут можна побачити відомих політиків та політикинь, підприємці та бізнесвумен, меценаток та філантропів, громадських діячів та активісток - представництво класичного трикутника "Бізнес-Влада-Суспільство" реалізовано повністю та у всій різноманітності. Ба, мова не про еліту!

Вже традиційно перший або два перших дні фестивалю безплатний для меломанської спільноти. Більш того, фест в режимі реального часу (із наступним доступом до відео версії на Youtube) транслює M1.

Тож не маєш можливостей купити квиток - насолоджуйся атмосферою та музикою у безплатні дні. Нема можливості відвідати столицю - відчувай вайб, переглядаючи трансляцію в онлайні чи на ТВ!

4. Тут створюють можливості для тих, хто їх потребує

Аби підтримати білорусів цього року команда фестивалю зробила сцену для виступу гуртів із Беларусі. Молоді та нерозкручені музичні таланти також мають шанс бути почутими широким загалом тут. 

Я не буду зовсім ідеалізувати подію. Певно є ексцеси й команда проєкту їх якось швидко і непомітно нейтралізує.

Цього року я дещо переживала чи не зруйнує це щорічне інклюзивно-безпечне посилення "Атласу" виступ Валерія Меладзе. Адже його бажання всидіти на двох стільцях між Росією та Україною одночасно, відсутність однозначної позиції щодо Криму, гомофобні та сексистські висловлювання в інтерв'ю каналу "Обережно, Собчак" могли б призвести до обурення, провокацій під час його виступу.

Але дивимось пункт 1 цього допису: ненависті та провокацій не було. Мабуть, такі невдоволені й обурені вчинками Меладзе, його словами та бажанням пройти проміж крапельками люди, як, до прикладу я, поставили повагу до поціновувачів його музики, а не особистості вище своїх претензій!

Atlas Weekend демонструє, що ми можемо! Ми можемо не судити, поважати інакшість, гідність, свободу, цінувати різноманіття! Бути толерантними та отримувати насолоду в інклюзивному середовищі!

Якщо допустити, що Atlas Weekend   -  модель України майбутнього? Якщо в прототипі ми можемо. Якщо креативним підприємцям - оргоманді "Атласу" вдалося конфігурувати інклюзивний і приємний для всіх простір вже сьогодні, то …. то ТОЧНО вже час масштабувати цей досвід! 

Як? 

Починаючи з себе! Коли кожен буде думати, планувати, ухвалювати рішення, в логіці вище викладених в пунктах 1-5, то може років за 30 нам вже не потрібно буде рівнятися на Швецією з Канадою?

PS

Ще на "Атласі" не смітять і еко-відповідально сортують. Хто зна як воно працює, коли за 6 днів фесту зазвичай проходить більше 500000 людей. Але це вже, звісно, не про інклюзивність.