Та ж гра, тільки в профіль

Українські гранди вирішували цього  разу протилежні завдання. "Динамо" належало зіграти з майже безнадійною  "Зорею", тоді як на "Шахтар" очікував чи не найважчий поєдинок від початку сезону. За всілякими спостереженнями та навіть аргументами, на "Донбас-Арені" цього вечора також мало відбутися щось на кшталт прем'єри. Прем'єри нового українського "класико".

ДИНАМО - ЗОРЯ - 1:0. Огляд матчу

Власне, гра в Донецьку склалася, мабуть, ще важче, аніж очікувалася. Та й суддя в тому поєдинку відіграв далеко не останню роль. Відтак, резонанс від того протистояння буде чималий. Проте справді знаковою стала саме безбарвна київська гра. Зі зрозумілих і об'єктивних причин.

ШАХТАР - ДНІПРО - 2:1. ПЕРЕМОГА ІМЕНІ БОЙКА

Рядовий календарний матч "Динамо" проти ще більш рядового суперника волею випадку став неординарним. Олег Блохін, який екстренним чином опинився у штурвала динамівської команди після відставки Юрія Сьоміна, дебютував саме грою проти "Зорі".

Відверто кажучи, очікування цього  дебюту й усього іншого, з ним пов'язаного, було захмарним. Жива легенда повернулася туди, де й мала бути за визначенням. Тим більше, що, за словами цієї ж легенди, запрошення від рідного клубу вона чекала все життя. А тут ще дружній хор фахівців та тренерів усіляких мастей, мовляв, Блохін точно дасть їм перцю, тим ледачкуватим і розтренованим динамівським зіркам. Тобто, не знаю, як ви, проте я очікував від цього дебюту чогось такого. Як кажуть у таких випадках росіяни, - "нечто".

Усвідомлюю, що ці очікування – радше емоційного гатунку, на рівні підсвідомості, аніж якогось аналітичного підгрунтя. Проте дуже вже хотілося побачити, як із приходом динамівської месії команда на очах перевтілиться, засяє. Ну, або хоча б помчиться, рватиме опонента на шматки. Особливо, якщо ще врахувати ту обставину, що "Зорю" дуже важко навіть за бажання назвати непрохідним суперником. Луганці – суто домашня команда. Яка, до того ж, зараз перебуває в кризі – програла останні матчі. Чим не оптимальний варіант для відродження динамівської слави?

Що ж вийшло насправді? Однозначно сказати не беруся. Проте очікуваного  перевтілення динамівських ледачкуватих зірок у майстрів екстра-класу  не сталося. Не було помітно й якихось  особливих суто тренерських рішень. Олег Володимирович вирішив діяти  поступово, не руйнуючи й не поспішаючи бігти попереду паротягу.

Вочевидь, на даному часовому проміжку для Блохіна на першому місці  стоїть результат. Три очки – вони й у Африці три очки. Більше за перемогу все одно не дають. От Олег Володимирович і вирішив, немов  курочка по зернятку, збирати ці очки. Маленький крок – і вже на другій сходинці. А гра, мабуть, будуватиметься в процесі подальшої турнірної ходи.

Якщо це так, то динамівським уболівальникам треба запастися терпінням. Навіть за грою проти невибагливої "Зорі" було видно неозброєним оком, що нинішні основні виконавці динамівської команди ще далекі від оптимальної фізичної форми. В усякому разі, мені саме так здається. Хлопців явно не вистачає на весь матч. Можна лише здогадуватися, чим займався попередній тренерський штаб. Тобто, лише одне можна сказати ствердно: у Блохіна попереду непочатий край роботи. Причому роботи чорнової, не надто приємної. Треба підтягувати "фізику", треба попрацювати і над емоційною складовою гри. Мабуть, доведеться урізноманітнювати й тактичний малюнок гри команди, бо наразі маємо не дуже привабливу картину – або дві-три передачі й одразу ж закидання м'яча вперед, або ж прохід по краю із наступним обов'язковим навісом. Малувато, як для гранда. Замало, як для претендента на чемпіонство. Явно не досить, щоб відродити колишню славу.

Проте Блохін знав, на що йшов. Він також бачив, куди прийшов. Вочевидь, знає, що робити в першу чергу. До того ж, йому обіцяне повне сприяння з боку клубного керівництва.

Тому зачекаємо з кардинальними висновками. Не вдалося вистрілити з першого разу, можливо, вдасться з другого. Хоча часу для розкачки в нового тренера "Динамо" не так уже й багато, він, отой час, поки що для Блохіна в союзниках.

Але навіть за бажання називати нинішнє  "Динамо" рівноцінним опонентом  того таки "Шахтаря" поки що зарано. Навіть не беручи до уваги ту резонансну поразку, що вартувала Сьоміну місця  на тренерській лаві.

У донеччан цього змагального дня був суперник набагато складніший. "Дніпро" майже зробив те, чого "Динамо" не вдається вже кілька років поспіль: він на рівних боровся на "Донбас-Арені". Обидві команди запропонували надзвичайні швидкості. Обидві з візуальною легкістю створювали небезпечні моменти. Попри те, що ніхто нікого нічим не здивував, що суперники вивчили один одного досконало, й гру демонстрували саме ту, котру від них очікували, матч справді мав вигляд видовища, а не ходіння по муках чи побиття сильнішим слабкішого. Не було помітно розривів між ланками, ніхто із гри не випадав.

Як на мене, саме гра між цими опонентами на даний момент вартує визначення "українське класико". Недарма й Луческу прямо натякав, що саме проти "Дніпра" його команді восени буде найскладніше грати.

Мабуть, гралося ще б складніше, якби команди діяли в рівних складах. Проте суддя чомусь вирішив показати друге попередження дніпропетровському оборонцеві за те, що м'яч влучив тому в руку, коли захисник до м'яча перебував спиною. За що тоді попередження? За що тоді пенальті? Невже розпочав діяти новий адмінресурс? Якщо ні, то чому ж тоді суддя не призначив одинадцятиметрового, коли м'яч в більш очевидній ситуації влучив вже у руку Кучера?Не знаю, як вам, проте мені здається, що суддівські дії (точніше, помилки) вплинули не тільки на підсумковий результат матчу, а й довели до критичного градус "стосунків" між футболістами. Переконаний, що не було б сутички "стінка на стінку", не було б даданих до основного часу семи хвилин, якби товариш у чорному був завжди логічним і об'єктивним у своїх рішеннях. А так...Через притрушеного арбітра маємо всі підстави стверджувати, що могло бути інакше, якби... І що така перемога "Шахтаря" - із відповідним "душком".

Олександр Солнцев