АПОЕЛ – "Шахтар" - 0:2. Запізніле каяття

На більше "Шахтар" просто не міг розраховувати, адже до цього впродовж п’яти турів "гірники" тільки те й робили, що втрачали – очки, амбіції, репутацію. Останній груповий поєдинок не мав жодного турнірного значення для нашого чемпіона. Можливо, саме тому донеччанам вдалося виграти.

"Шахтар" попрощався з Лігою чемпіонів на мажорній ноті (відео)

Не варто переоцінювати цю перемогу, бо вона має вигляд ложки меду в бочці дьогтю. Хоча й недооцінювати її також навряд чи доречно – загнаний у глухий кут "Шахтар" таки зумів насамкінець грюкнути дверима. Й нехай цей грюкіт далі Нікосії навряд чи хтось почув, насамперед для морального стану донецьких футболістів ця втішна перемога – як бальзам на рани.

АПОЕЛ - "Шахтар" - 0:2. Аналіз гри від Луческу

Це зовсім не той випадок, коли запам’ятовується останнє, проте, все ж таки, зимувати зі згадкою про те, що саме «Шахтар» зумів завдати негаданим фаворитам групи – АПОЕЛу єдиної поразки в турнірі – приємна дрібничка. Як кажуть, і на безриб’ї рак – непогана удача. На більшу гірники цього разу просто не напрацювали.

Проте з приводу останнього для них штриху в нинішньому єврокубковому сезоні можна віднайти кілька приємних епітетів. Хотіли, старалися, намагалися. Як наслідок – склалося. Вперше в сезоні – перемога, вперше – одразу два забиті м’ячі. Якщо вирвати цю гру із загального контексту, узагалі можна дійти до висновку, що нібито більш класна команда на одному диханні переграла непретензійного сіромаху. Проте враження ці треба одразу ж гнати в три шиї. Як дурний сон. Чи надокучливу муху. Адже достатньо відкрити фіранку, як денне світло стрімголов прожене оманливі видіння. І АПОЕЛ із незграбного гарбуза перетвориться майже на справжнього принца, тоді як "Шахтар", незважаючи на перемогу в останньому поєдинку,так і не отримає квитка на королівський бал. Туди потрапили сильніші, спритніші, врешті решт – просто удачливіші. Нам сьогодні там місця немає.

Складно сказати, що саме стало першочерговою запорукою локального успіху підопічних Луческу – усвідомлення власного безвихідного положення чи спочивання кіпріотів на лаврах плей-оф. Радше всього, і те, й інше. Бажання "Шахтаря" хоч якось реабілітуватися вочевидь виявилося більшим, ніж словесні намагання нікосійців незалежно від результату паралельної гри фінішувати на першій сходинці. Надто переконливим виглядав "Шахтар" на початку зустрічі, надто невиразними запам’яталися кіпріоти.

Проте у такому наборі контрастних кольорів можна знайти не лише констатацію окремого факту, а й певну тенденцію. Донеччани за винятком виїзного матчу з "Зенітом" завше розпочинали "за здравіє", тоді як АПОЕЛ найчастіше розпочинав із "другого номеру". Як показав час, простенька, а місцями й недолуга тактика команди Йовановича принесла на порядок більше вістів, аніж модні дії команди Луческу.

Але не цього разу. Над гірниками не тяжіла відповідальність за результат. Вони могли собі дозволити грати у власне задоволення, не боячись, що одна-єдина помилка може звести нанівець вдалі дії впродовж усього матчу. Мабуть, саме тому таких помилок майже не було. З іншого боку, маючи в своєму розпорядженні швидконогих, а головне майстровитих півоборонців, гірники небезпідставно могли розраховувати на матеріалізацію своїх атакуючих спроб.

А ось про особливу майстерність донецьких форвардів цього не скажеш. І хоча так сталося, що в поєдинку проти кіпрського чемпіона забивали винятково нападники "Шахтаря", на мій погляд, це саме той випадок, коли варто говорити про виняток із правила. Ні Луїс Адріано, ні тим більше Селезньов своїми голами АПОЕЛю за визначенням не можуть отримати індульгенцію. Вони порадували в грі, що не мала жодного турнірного навантаження. Натомість впродовж усього групового етапу гравці донецького нападу більше розчаровували.

Хочу звернути увагу на ще один показовий, як на мене, момент. У "Шахтаря" майже все складалося на початку зустрічі – швидкості, моменти, індивідуальна майстерність. Наслідок тиску – зароблений пенальті. Реалізувати його не вдалося. Ключовий момент з цього приводу – не лише те, що Луїс Адріано зіграв дуже прямолінійно, як і весь "Шахтар" у нинішній каденції чемпіонської Ліги, а першочергово те, як гірники почали діяти після цієї невдачі. Не те що вони опустили руки, але якось розм’якли, збавили оберти. Ніби образились на себе. "Шахтар" не перестав володіти ініціативою, не перестав навіть створювати напівмоменти, одначе суперникові цієї візуально вловимої розгубленості вистачило для того, аби отямитися й розпочати діяти вже за власним сценарієм, яскраво вираженим «другим номером». Мені здається, висококласна команда, якою себе позиціонує наш чемпіон, просто не має права випадати із колії після подібної оказії. Передовсім тому, що команди на кшталт «Порту» чи "Зеніта" (не кажучи вже про топ-колективи) одразу ж покарають за таку розбалансованість.

АПОЕЛ на наше щастя не покарав. Досягнувши ігрового паритету з точки зору власної стратегії, господарі чомусь забули про всій головний козир – дисципліновану й організовану оборону. Навіть дещо академічні дії гостей в атаці ставили перед острів’янами складні завдання. «Шахтарю» не довелося форсувати події чи вмикати додаткові швидкості. АПОЕЛ розвалився, наче крихкий молочний зуб. Вперше кіпрська команда була такою вразливою. Вперше донецька команда була такою переконливою.

Але слугувати  ні претензією, ні виправданням як для одних, так і для інших цей матч апріорі не міг. Бо кіпріоти довели раніше свою профпридатність. У той час як українці не довели свою.

З тим і підемо на зимові канікули.

Олександр Солнцев