Америка та Європа в українському питанні

Про результати чотиристоронньої женевської конференції світ дізнався головно від двох її учасників. Спочатку російський міністр закордонних справ Сергій Ларов оповістив про результати, а потім глава американської дипломатії Джон Керрі дав зрозуміти, що буде, коли Росія і проросійські сепаратисти на сході України не дотримаються духу і букви женевських домовленостей. Так, ніби переговори були не чотиристоронні, а двохсторонні.

 Як тут не згадати недавню розвідку директора американської аналітичної  корпорації "Стратфор" Джорджа Фрідмана, який написав, що про долю України домовляються дві країни – США і Росія сприйняли не в Україні, а саме в Європі.

Те, що Андрія Дещицю в Женеві мало хто помітив - це одне, а от те, що Кетрін Ештон була затьмарена Керрі і Лавровим – це болісно б'є по європейському  дипломатичному самолюбству. Але не все так однозначно, як виглядає з аналізу Фрідмана. Не варто поспішати списувати Європу на обабіч політики стосовно України.

Хоча Сполучені Штати відіграють ключову роль, але саме в партнерстві Америки з Європою сила Заходу.  Вплив Європи не лише в тому, що протести на Майдані відбувалися під єврогаслами і з прапорами Євросоюзу.  У Європі більше м'якої сили, більше прибавливості, більше магнетизму.

Саме в Європу хоче Україна та українці. Саме до Європи без віз мріють їздити українці. Саме до свого європейського цивілізаційного коріння ніби нині повертається Україна. Тобто, притягальна сила Європи в Україні надзвичайно велика.

Позиції Сполучених Штатів в плані м'якої сили слабші. Америка далеко. По-друге, антиамериканський сантимент все ще глибоко сидить в людях старшого покоління.

Ростислав Хотин