Купи-продай

Є серед "старих донецьких" малопублічний голова політвиконкому Володимир Рибак. Старий комуніст і старий регіонал. Напередодні з'їзду "єдиної і спрямовуючої" партії, яка зібралася колективно розхвалити "історичні" соціальні ініціативи Януковича, раптом видав "нагора": "Очікування були невиправданими. Швидкість нашого руху виявилася не такою, як хотіли люди. Ми не встигаємо за настроями суспільства". Чорт з тою швидкістю і рухом в невідомо куди. Важливо, що люди мають "невиправдані" очікування! Що за паршивий народ! А тепер ще й до нього йти за мандатом?! Без покращення життя ще учора?! Гречки і видовищ! А краще ще й пару гривень для надійності.

Виступ віце-прем'єра Тігіпка в телевізорі остаточно переконав, що передвиборчий хабар від Президента (чи то 16, чи то 25 мільярдів гривень) для найбільше знедолених бюджетозалежних виборців, був несподіванкою і для самих урядовців. Ті ще донедавна говорили про затягування поясів і водночас переконували, що підняття тарифів на воду та електроенергію для населення – необхідний крок наповнення просілого бюджету та пенсійного фонду. Ще декілька тижнів тому, вказуючи на дефіцит коштів, скасовували соціальні закони для "афганців-чорнобильців". Два роки поспіль критикували соціальний популізм "попєрєдніків", а вже нині мають переконувати, що "вітіна тисяча" для вкладників Ощадбанку СРСР є кращою за "популістську юліну тисячу". Урядовці і чиновники адміністрації плутаються у показах і в обрахунках межигірської "щедрості". Вигадують недолугі пояснення, де ж вони віднайдуть такі кошти без залучення голови Нацбанку Арбузова та запуску друкарського верстату.

Більшість "ініціатив" Президента і так є прямими обов'язками влади у проведенні щоденної соціальної політики, а решта – цинічні подачки з барського столу найвразливішій частині виборців і водночас – "найпродажнішій". Очевидно, що ставка на "соціалку" буде головною тезою виборчої кампанії Партії Регіонів. Технологія 2004 року, коли на свою перемогу Янукович кинув бюджетні кошти виборцям – уже запущена. І незграбність такого підкупу настільки нині очевидна, що жодні "темники" та інші вказівки державним телекомпаніям на місцях пропагувати "соціальне покращення" від Гаранта вже не допоможе "обманути кожного".

Ті, хто готові продати свій голос за декілька гривень, такими й лишилися від 2004-го. У більшості - це радянські пенсіонери, селяни з "червоного" та "біло-блакитного" поясів, та злюмпенізований пролетаріат великих промислово-алкогольних центрів. Тобто ті, кого за ментальними ознаками називають "совками". Ці люди ніколи не розуміли і вже й не зрозуміють ні суті демократії, ні механізму делегування свого голосу через вибори, ні складної схеми власної відповідальності від продажу свого виборчого "хрестика" в бюлетені.

Реального виборця, який колись масово підтримав три філософсько-ідеологічні доктрини "тому що", "почую кожного" та "покращення вже сьогодні" за даними весняної соціології суттєво поменшало. Але ці заміри робилися ще до "президентського хабара". Опозиція твердить мантру – люди розчарувалися і стали мудрішими. І вкотре помиляється. Розчарування, роздратування і навіть ненависть ще зовсім не означають відсутність бажання бути ошуканими чи купленими. А краще - одне й друге разом. Але вже точно прямої залежності "розчарування"-"мудрішання" не простежується.

Ядерний електорат ПР, який від усіх покращень за два роки посипався і розбігся, можна буде швидко скупити – оберемками, як кріпаків. Успіх легко закріпити жахами українізації, страшними бандерівцями, натівцями та візіями останнього бою за "істєнноє православіє". Решту доб'ють фальсифікаціями. Ось він весняний оптимістичний сценарій! Партійці аплодують рятівнику-президенту...

Чи вартує антипрезидентській опозиції боротися за голоси "совкового виборця"? Чи є зміст витрачати час і сили абстрактними закликами перебити готовність люмпену продавати голос за готівку?! Питання швидше риторичні. Навіть для тих маргінальних позапарламентських сил, які також є "совковими" і без доступу до бюджетного корита, змагатися з новітньою КПРС є беззмістовним заняттям. До прикладу – соцпартія.

А от реальна опозиція має завершити ідіотизм демонстративного щохвилинного єднання заради єднання. Їй треба негайно перейти до змістовного діалогу, почати чітко формулювати свої відповіді на проблеми та запитання виборців виду homo sapiens. Дати чіткі відповіді на прості запитання: як запрацює закон і суд, як будуть змінені каральні органи (ГПУ, міліція, СБУ), як мінятимуть податкову і митницю, що буде із землею, якою буде медицина, пенсійна система, оплата праці, які закони і рішення "проффффесіоналів" будуть скасовані, як будуть відновлювати соціальну справедливість, що мінятимуть в неефективній совковій економіці, як виводитимуть державу з-під загарбання путінської імперії, якою буде гуманітарна політика. Хто це буде робити, як і в які терміни. А головне – чи зможуть вони провести "дерадянизацію" політики, економіки та суспільного життя. Люстрація власних партсписків та загонів мажоритарщиків уже і зараз – обов'язкова.

Вести такий діалог можна справді ефективно, бо існує майже чіткий кордон між телевізорозалежним "совковим" виборцем, та виборцем розумним, який давно перебазувався в інтернет та соціальні мережі. А до частини некомп'ютеризованого нерадянського виборця можна достукатися і поза телевізійною пропагандою. Справжня опозиція таке уміє і знає як.

Завдяки останньому опитуванню соціологічної групи "Рейтинг" чітко видно географію та віковий ценз "ностальгуючих за СРСР". Із висновків опитування: "чим вище рівень освіти респондентів, чим молодші вони за віком, тим більше вони підтримують приєднання України до ЄС та менше утворення єдиної держави з Росією та Білоруссю." Ось із ким треба негайно починати розмову. Кількість ментально невиліковних висока, але не катастрофічна: "близько 30% опитаних, які підтримують утворення єдиної держави з Росією та Білоруссю, одночасно підтримують і приєднання України до ЄС." Третина цивілізаційних "фріків" у суспільстві каже лише одне: дві третіх громадян, які побачать спільні цілі, методи і людей, здатних їх досягати зможуть зламати двадцятилітнє прокляття України.