Сім кілометрів незалежності

Немає сумніву, що нині питання української незалежності вирішується на сході країни, де підняв голову сепаратизм. Але в стратегічному плані також надзвичайно важливими для України будуть події біля невеликого східно-словацького містечка Вєлкі Капушани, де може вирішитись питання – чи отримає Україна справжню енергетичну незалежність від Росії?

Європейська Комісія робить все можливе, аби зацікавлення у реверсних поставках газу у Києва та Братислави збіглося. Бо раніше дві сусідні країни працювали не в такт. Україна ніби була зацікавлена в реверсі в середині минулого року й до осені. Словаки вагалися – звичайно, порівняно невеликій країні, загальна транзитна потужність якої, щоправда, становить сто мільярдів кубометрів (російського!) газу на рік, є що втрачати. Тим більше, що з українцями треба бути обережними. Тільки-но словаки – не дивлячись на шалений тиск "Газпрому" - готові були пристати на ідею реверса, як Київ Януковича підписав угоду про нижчу ціну на газ з Росією і фактично кинув словаків...

Тепер у нової пост-революційної влади України знову пробудився інтерес до реверса – хоча не через розуміння, що навіть за нижчих цін на російський газ реверс все одно потрібен для диверсифікації і більшої енергетичної свободи, а просто тому, що Росія знову виставила космічні ціни на свій газ для України, ще й прибравши і флотську сто-доларову знижку.

Тепер вже словаки обережніші: якщо вже йти на угоду з українцями, то треба гарантій  і мінімального ревесного відбору і непорушення угод  Києвом. Тому Брюссель в особі Єврокомісії якраз і є тут гарантом, що все має бути по-чесному.

Є кілька факторів, які ускладнюють реверс. Українці наполягають, що для реверсу все готово - просто одну з чотирьох стратегічних газових магістралей, які йдуть словацькою територією, треба розвернути для газу у зворотньому напрямку. Київ вважає, що його експерти знають, як це зробити, і готові допомогти словакам, відрядивши своїх фахівців до Вєлкіх Капушан. 

Єврокомісія стверджує, що після підписання Меморандуму про порозуміння  між газовими операторами України ("Укртрансгаз") та Словаччини ("EUstream"),  треба ще десь півроку, щоб фізично налагодити реверс, яким можна подавати до десяти мільярдів кубометрів газу і цим врятувати Україну від захмарних російських газових цін і постійного політичного шантажу.

Словаччина ж хоче певних інвестицій і побудови газової перемички біля Вєлкіх Капушан. Але про що йдеться? Усього лише про  сім кілометрів нової труби та інвестицій у 20 мільйонів євро! Так це ніщо в газовому світі, ще все вимірюється не кілометрами, а сотнями чи навіть тисячами кілометрів, не мільйонами євро, а мільярдами... Якщо Росія для просування своїх стратегічних інтересів може обкласти країни-транзитери "Північним потоком" по дну Балтійського моря, а нині планує ще й "Південний потік" по дну Чорного, обходячи Україну, то невже Київ не може для здобуття реальної незалежності покласти ці нещасні сім кілометрів труби і заінвестувати кошти вартістю парочки приватних літаків своїх олігархів?

Просто ця інвестиція прокладе шлях до енергетичної (і політичної!) незалежності, а також продемонструє серйозність намірів України для словацької сторони і Європи. Тоді з Європою можна домовлятись і про більш поважні і ризиковані речі – наприклад, віртуальний  реверс за умови, що Україна буде грати в європейській команді, а не перебіжить до Росії як тільки отримає політичну знижку на газ. Відтак загальний реверс зі Словаччини в перспективі міг би подвоїтись до двадцяти (!!!) мільярдів кубометрів газу. Плюс з Польщі та Угорщини після певного доопрацювання реверс міг би скласти не пару мільярдів, а 5-6 мільярдів кубометрів газу. Є ще й маршрут Хорватія – Угорщина, коли Загреб збудує термінал для прийняття скрапленого газу на острові Крк – ще 6-7 мільярдів. І навіщо тоді Україні Росія з її газом? Дійсно великі справи можуть відбутися біля Вєлких Капушан! 

Ростислав Хотин