Історія дронів: від повітряної кулі до "Байрактара"
Як починалося те, що є особливістю сучасної війни - про розвиток безпілотних технологій.
Майже 200 років в секретній тіні військових заводів йде тиха, але смертельна безпілотна еволюція, які перетворила сучасну війну на битву дронів, йдеться в ТСН.
Мало хто знає, прапрадідусем сучасних бойових дронів був беспілотний аеростат. В 1849 році, коли австрійське військо намагалося захопити бунтівну Венецію, вперше артилерійський обстріл не допоміг атакуючим – гармати по суходолу не змогли підтягнути на потрібну відстань, а власного флоту у Австрії не було. Тоді один з офіцерів запропонував за сприятливого вітру - запускати у бік Венеції повітряні кулі. Радіо ще не винайшли, тож для скидання бомб з таких аеростатів розробили спеціальний годинниковий механізм. Якщо вітер не мінявся, бомба через півгодини після запуску падала десь у місто. Під час однієї з атак австрійці підняли на бомбардування Венеції цілу повітряну флотилію - не менше двох сотень повітряних куль, кожна до 10 метрів в діаметрі.
Суттєвих наслідків ця перша атака дронів не мала, але потенціал бойових апаратів без людини військові помітили. Відтоді будь-який винахід людства отримував розвиток в сфері беспілотних бойових машин. Винайшли радіо, і Нікола Тесла в 1899му показав публіці свій радіокерований човен-торпеду. А коли брати Райт придумали літак – військові одразу побачили вигоду від створення його беспілотної версії.
Ще під час Першої світової війни, більш ніж сто років тому, країни почали експерименти з беспілотними планерами. Спочатку ці беспілотники використовували лише як радіокеровані мішені для підготовки зенітників на кораблях британського і американського флотів. Але згодом, в тридцяті роки минулого століття, військові інженери вперше спробували створити керовані літаки-бомби.
Як наприклад німецька плануюча авіабомба «Хеншель 293» – її в роки Другої світової запускали по кораблях супротивника з літака на безпечній для пілотів відстані. Далі двигун самого безпілотника розганяв його до 360 кілометрів на годину. Управляв цим літаком-бомбою спеціально навчений оператор, у хвості цього дрона запалювалися спеціальні вогні, щоб він до останнього бачив, куди летить керована ним бомба.
Та найбільших успіхів в роки Другої світової і наступних війн досягли дрони-розвідники. Обладнані велетенськими плівковими камерами, вони могли залітати глибоко в лінії оборони ворогів без ризику для життя пілотів. Під час війни у В’єтнамі американські дрони здійснили близько трьох з половиною тисяч розвідувальних польотів.
Справжня революція в історії безпілотників почалася в 90-ті, коли комп’ютерні технології і винайдення GPS-навігації дозволили керувати безпілотниками через супутники в режимі реального часу. Відтоді більшість бойових дій проти терористів Аль-Каїди та інших терористичних груп здійснювалася саме за допомогою американських ударно-розвідувальних дронів «Предатор». Такий дрон може лишатися в повітрі на 18 годин і має на борту керовані ракети. Оператори цих дронів знищували терористів, сидячи в пунктах керування за тисячі кілометрів від них. Щоб потім, коли закінчиться зміна, сісти в автомобіль і повернутися додому.
Після успіхів турецьких «Байрактарів» під час війн в Сирії, Лівії та Нагорному Карабаху, війна в Україні – перший масштабний конфлікт, в якому зіткнулися армії дронів. Росіяни поки виграють кількісно – вони коригують артилерійські чи ракетні обстріли своїми дронами «Оріон» та «Орлан». Проте західні санкції змушують начиняти їх колись уславлені дрони «Орлан 10» – цивільними фотоапаратами і мікросхемами ледь не від пральних машин. Перевага росіян поступово перестає бути критичною, кожен день Україна та союзники вчаться і вдосконалюють власні технології, які максимально швидко піднімуть безпілотні апарати на якісно новий рівень.
Читайте також:
Європа не піддається на шантаж росіян і готується повністю відмовитись від їхніх енергоресурсів