Віфлеємський Вогонь Миру привезли в окопи АТО
Військові мріють про мир, але не втрачають пильність
© УНІАН
Півдоби тиші на передовій - вперше за час перемир'я. Найспокійнішою нині вважається Луганщина, зокрема Щастинський, Станично-Луганський напрямок. Хоча на початку війни ворог не полишав надій зайняти стратегічну точку - ТЕС.
Щастя, міст через Сіверський Донець, саме по ньому на Луганщині проходить лінія розмежування. Журналісти ТСН йдуть лише на одну-єдину позицію, винесену за річку. Дорогою видно щастинську ТЕС – укріпрайон вивели за міст саме, аби зберегти контроль над нею, за інших умов її б вже давно зайняв ворог. Цей міст не просто стратегічний - це дорога життя.Його знищити легше, ворог приймав найжорстокіші дії
Микола Кобільник на фронті від самого початку війни.
«За цей час в сім’ї поповнення, до трьох синів народилась донечка», - каже боєць.
А місцевість цю пам’ятає ще з літа 2014, наша армія була ближче до Луганська, саме із Луганськом дорога і сполучала.
«Це була дорога, по якій рухались колони, зокрема збройні сили нашої 80 бригади, добровольчі батальйьони, по тій дорозі багато наших хлопців загинуло», - згадує військовий.
У вересні збройні сили відступили від околиць Луганська, але міст втримали. Ще довгий час ворог рівняв тут усе з землею, сподіваючись заволодіти ТЕС. Та згодом таки полишив ці надії. Нині в цій місцевості нарешті запанував відносний спокій.
Дмитро свого часу якраз боронив Щастинську ТЕС, коли ворог не давав їй спокою. Зараз цей самий спокій - дивує.
«Тиша і спокій дещо тиснуть. Людей треба тримати в тонусі, адже ворог підступний», - каже Дмитро
Показує шматок ворожого смерчу, там візуалізований бойовий шлях підрозділу, експонат нині поїде в музей.
Аби більше жодних втрат – на передову на Луганщину пластуни привезли Віфлеємський Вогонь Миру. У Станиці Луганській священний вогонь передають десантникам.Свічки позапалювать на блокпостах, хто бажає.
Ця традиція пішла ще з 1986 року. Вогонь, який дивом з’являється у Віфлеємі, на Різдвяні свята, пластуни всього світу розвозять по своїх країнах. Спочатку їдуть по нього у Відень, обережно, щоб не згас, нині довозять аж до самісінької передової. І ось наступна точка – роздають бійцям у Щасті.
Вогонь приймає командир, каже, хотів би, аби його бійці ці свята зустрічали з рідними вдома, втім мусять боронити тут їхній спокій.
«Маю надію, що наступний Новий рік будемо зі своїми дружинами, сім’ями, батьками і в країні буде мир», - каже командир.