Не всі однакові

Двоє солдатів порізали місцевих. Ні, це не зона АТО, це один з полігонів, що знаходиться на території, де довіра до всього українського не є стовідсотковою. Подробиць не знаю (в армії взагалі складно дізнатися факти і подробиці, якщо ти не був безпосереднім їхнім свідком). Кажуть, що солдати були п'яні. Місцеві з недовірою та подекуди ненавистю дивляться на людей у формі.

- Ви приїжджаєте, напиваєтеся, валяєтеся обригані під парканами, - казали жінки з селища бійцям нашої роти, які прийшли до магазину за кавою.

- Ми? - перепитали хлопці.

- Ви всі однакові.

Про алкоголізм в ЗСУ знають всі. 95% усіх проблем з особовим складом - саме через алкоголь. П'яний водій БТРу, п'яний солдат в караулі, стрілянина в частинах і різанина, бійки та вкрадені автомобілі - це результат ідіотизму та саботажу військових комісарів.

Але не всі однакові.

Про алкоголізм в ЗСУ знають всі. 95% усіх проблем з особовим складом - саме через алкоголь.

Ввечері боєць вип'є сто грамів, а наступного дня дванадцять годин пріє над тим, аби полагодити техніку чи встановити кулемет на броню, виїжджає на позиції та повністю викладається, виконуючи поставлену задачу. Інший може не пити, зате й не вилазити з намету чи казарми, ігноруючи армію в принципі. Хтось взагалі не просихає, і варто йому потрапити до найближчого села - обов'язково щось накоїть й повернеться до розташування у супроводі вееспешників [співробітників військової служби правопорядку – ред.]. А є і такі, що хапаються за ніж або за автомат. Я був свідком кількох подібних випадків, коли солдат хапається за зброю як за останній аргумент. І це страшно, адже ніколи не знаєш, наскільки високий поріг здорового глузду в того чи іншого бійця.

Але не всі однакові.

Найпершими вгамовують буйних, п'яних чи неадекватних їхні ж товариші, тобто інші солдати. І таких - більшість. І саме це бійці хочуть донести до місцевих. Вибачаються за свинство своїх товаришів, намагаються бути приязними, часом пропонують допомогу.

Постраждалим від холодної зброї місцевим хочуть здати кров. Не певен, що в цьому є потреба, але таки щось організовують: автобус, донорів...

Не всі такі, як показують у надзвичайних новинах. Не всі "тиловики" крадуть, не всі комбати зливають своїх бійців, не всі командири рот – самодури, не всі начфіни – махінатори. Вони є, але їх меншість, і, на жаль, саме ці люди створюють негативний образ армії. На жаль...

Звичайно, якби не десятки блогерів та людей з доступом до засобів масової інформації, більшість сміття так і залишилося б у межах внутрішньої армійської кухні. Багато хто дорікає блогерам за висвітлювання того, що підриває авторитет ЗСУ, просять не виносити все на публіку, проводять виховні роботи та звинувачують у сепаратизмі. Але все це не більше, ніж прикривання офіцерами та військовими посадовцями своїх дуп. Якщо не зрізати ці гнойники, то злодійства, алкоголізму, ідіотизму та банальної зради буде ще більше, і розмножуватимуться вони швидше, ніж грибок на солдатських наметах.

В ЗСУ багато бруду. Але не всі однакові. На щастя. І за тими, іншими - майбутнє армії. Сподіваюсь.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!