У Києві лише 2 студентів навчатимуться на вчителя фізики: що відбувається у школах і чому бракує педагогів
Чому в українських школах бракує вчителів фізики, хімії та математики: аналіз кадрової кризи, вступної кампанії у педагогічні виші та зарплат освітян.
В Україні не хочуть навчатися на точні науки / © pexels.com
Понад 70 відсотків українських учителів розчаровані своєю професією через низьку заробітну плату. Ще 25 відсотків вимушені додатково займатися репетиторством. Про це свідчать дані дослідження ЮНЕСКО, у якому взяли участь майже 7 тисяч освітян з усіх куточків нашої держави.
Низька оплата праці — лише одна з причин, чому педагоги звільняються зі шкіл у пошуках кращого заробітку. Натомість абітурієнти не надто охоче вступають до профільних педагогічних вишів. У підсумку Україна стикнулася з глибокою кадровою кризою.
Лише двоє студентів на весь заклад вищої освіти та навіть на весь Київ — саме стільки першокурсників у столиці цьогоріч обрали спеціальність «учитель фізики». Непопулярними виявилися й низка інших точних та природничих наук, а деякі українські виші навіть не оголошували конкурс. Чому виник дефіцит освітян та як підняти престиж професії — у репортажі кореспондентки ТСН Олени Лоскун.
Учителі зі стажем: відповідальність і нестача пенсії
В одному зі столичних ліцеїв учитель біології та хімії Віктор Стадник працює понад 40 років.
«Якби не подобалося працювати з дітьми, я б тут не працював», — каже Віктор Петрович.
Стільки ж часу закладу присвятила й його колега — учителька фізики Ірина Фещенко.
«Хочеться вчити дітей, хочеться їм допомагати. Коли заходиш у клас — перше моє бажання з дітьми — це їм допомогти», — розповідає Ірина Анатоліївна.
Класне керівництво, перевірка зошитів, заповнення журналів — обоє зізнаються, що робота важка, але звільнятися наразі не планують. Причин для цього декілька: від фінансової спроможності до відчуття відповідальності перед учнями.
«Пенсії, яку я маю, не вистачає навіть на прожиття», — зізнається Віктор Стадник.
«Я на пенсію не йду, бо не можу кинути своїх учнів. Але ж я не буду працювати навіть до 80 років, я так думаю», — додає Ірина Фещенко.
За даними Державної служби якості освіти (ДСЯО), під час інституційних аудитів шкіл минулого року 53% директорів повідомляли про наявність незакритих вакансій. В іншому опитуванні ДСЯО ця цифра становила близько 40%.
«Мова насамперед про точні та природничі дисципліни», — констатує освітня оглядачка та співзасновниця ГО «Смарт освіта» Іванна Коберник.
Порожні аудиторії в педагогічних вишах
16-річна Анна Кирнос — першокурсниця Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя та майбутня учителька математики.
«Дід був фізиком-математиком, викладав у школі. Мама теж фізик-математик, викладає в школі», — розказує Анна.
Дівчина вступила на бюджет і зізнається, що дуже здивувалася, коли дізналася, що в її групі лише троє студентів, із яких одна дівчина навчається заочно.
Троє першокурсників і на потоці інформатики. Студент Максим Рибалко прийшов сюди після фахового коледжу:
«У коледжі зацікавився, як викладачі викладають нам інформатику, програмування. Придивився до університету, що є така спеціальність, і загорівся нею».
Ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Олександр Самойленко називає це невтішною тенденцією, яка триває понад десятиліття.
«Ситуація з підготовкою вчителів природничих наук, математики, фізики, хімії надзвичайно складна. У 90-х роках випуски були, наприклад, по 70 чи 75 учителів-математиків. У сучасній історії — це 12–15 осіб у групі. Фізиків та хіміків у кращі часи випускали десь по 35, а зараз — 3–5 осіб», — наголошує ректор.
В окремих навчальних закладах конкурс на ці спеціальності взагалі провалився:
В Ужгородському національному університеті на спеціальності «Середня освіта. Хімія» немає жодного першокурсника.
У Чернігівському виші на напрямок «Фізика-астрономія» набір навіть не оголошували.
В Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова у Києві — лише двоє першокурсників-майбутніх учителів фізики.
«На хімію 4 роки тому було 6 осіб, а протягом минулих років — нуль. Не вступали. Це загрозливі речі для макроекономіки нашої держави, бо все починається з учителя, все починається зі школи», — підкреслює заступник голови приймальної комісії УДУ ім. М. Драгоманова Тарас Олефіренко.
За даними Міністерства освіти і науки України, на бакалаврат за спеціальністю «Фізика та астрономія» в усій країні наразі зараховано 118 осіб, на магістратуру — 172. На «Хімію» — 95 та 80 студентів відповідно.
Причини кризи: складність предметів, державне замовлення та зарплати
Директор одного зі столичних ліцеїв Максим Хрищенюк розповідає, що влітку у закладі була вакансія вчителя математики. Зрештою години вирішили розділити між іншими педагогами, оскільки кандидати не відповідали вимогам.
«Чому вчителі математики мені не підійшли? Тому що там очевидним був мотив першочергово отримати відстрочку. Дуже багато зараз є кандидатів, які вивчали математику у вишах, але не є педагогічними працівниками. Закон не забороняє брати таких, але математика — це предмет НМТ, і ми вирішили не ризикувати», — пояснює директор.
Освітяни зазначають, що проблема формується ще зі шкільної лави: в умовах постійних повітряних тривог та дистанційного навчання дітям складно опановувати точні науки.
«Моя дисципліна вимагає не просто запам’ятовування — вона вимагає розумової діяльності, навантаження на розум. На мій погляд, діти вибирають те, що їм легше», — ділиться спостереженнями учителька фізики Ірина Фещенко.
Інше системне питання — розподіл бюджетних місць. Фахівці пропонують зробити державне замовлення для профільних вишів фіксованим, за аналогією з творчими спеціальностями.
«Якби в закладах вищої освіти державне замовлення було фіксоване, як на творчих спеціальностях, тоді вже можна було б проводити протягом року чітку профорієнтаційну роботу», — вважає Тарас Олефіренко.
Ключовим фактором залишається фінансова мотивація. Заробітна плата шкільного вчителя формується зі ставки, надбавок та доплат, складаючи в середньому 23–25 тисяч гривень, а у молодих спеціалістів — суттєво менше. Також педагогів непокоїть зміна ставлення з боку учнів.
«Я пам’ятаю, у мене 45 дітей було у 1983 році, і паралель була від „А“ до „Д“. Ти відчував віддачу: з тих дітей 40 навчалися. Зараз їх 25: п’ятеро навчаються, а 20 — просто ходять до школи», — зітхає Віктор Стадник.
Шляхи розв’язання проблеми
В уряді запевняють, що про проблеми знають і працюють над підвищенням престижу професії та фінансового забезпечення.
«Уряд розпочав суттєве підвищення оплати праці педагогів. З 1 січня зарплата зросла на 30%, і з 1 вересня зросте ще на 20%. Після підвищення молодий учитель може отримувати орієнтовно від 12,8 до 17,7 тис. грн на руки, а досвідчений — від 16,9 до 28,5 тис. грн», — зазначають у кабінеті міністрів.
Деякі школи не чекають на глобальні зміни й самостійно звертаються до педагогічних університетів із проханням надати фахівців.
«Нас часто просять про це — систематично. Ми дозволяємо студентам за спеціальністю вже на 4 курсі працювати за індивідуальною формою навчання, бо кадрів у закладах освіти не вистачає», — підтверджує ректор Ніжинського вишу Олександр Самойленко.
Коли Віктор Стадник та Ірина Фещенко починали викладати, професія вчителя була дуже престижною та популярною. Педагоги переконані, що вона залишається такою і зараз — потрібно лише пройти цей складний трансформаційний період.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: НОВИНИ НА ТСН ОНЛАЙН | 20:00 2 жовтня | МАРАФОН "ЄДИНІ НОВИНИ" НАЖИВО