"Дніпро" та "Металіст": різні дороги, одна мета

Приємно, коли сподівання правильні. Як, приміром, пиво. Тобто, маємо факт однозначної приналежності двох команд до табору "наших". А окрім цього – до табору наших "грандів". То на кого ще розраховувати, як не на них, одвічну третю силу нашого чемпіонату?

ДНІПРО - ПСВ - 2:0. СТАТИСТИКА + ВІДЕО

Хоча, якщо розібратися в ситуації докорінно, вона матиме не такий уже й однозначний вигляд. Виявиться, що передовсім наші надії та сподівання в Лізі Європи ґрунтуватимуться на звичайному патріотизмі. Бо, з одного боку, більшого можемо й не знайти. А з іншого – копати глибоко просто не завжди хочеться.

БАЙЄР - МЕТАЛІСТ - 0:0. СТАТИСТИКА + ВІДЕО

Адже, якщо копнеш, інколи з'ясовуються не дуже приємні речі. Як, приміром, усвідомлення того, що, незважаючи на схвальну пресу та відгуки, той же "Дніпро" поки що не міг похизуватися серйозними супротивниками. І це дійсно так – суцільні "Кривбаси" та "Говерли", які, між іншим, приносили дніпровській команді немало клопотів. А якщо так, то нинішнє друге місце "Дніпра" в чемпіонаті має якусь несформовану вагу. Це ніби цінна й модна річ, проте без ярлика чи штрих-коду. До того ж, шлях до групового турніру Ліги дався дніпропетровцям зовсім непросто, хоча їхнього опонента по кваліфікації назвати занадто вправним і кваліфікованим язик не повернеться. Відтак справжнім мірилом дніпропетровських амбіцій та рівня повинен був стати матч проти ПСВ.

Для "Металіста" гра проти "Байєра" за визначенням не могла носити такого визначального статусу. Незважаючи на те, що в чемпіонаті України команду Маркевича, на відміну від команди Хуанде Рамоса, періодично лихоманить, на міжнародній арені її сприймають вже як серйозну бойову одиницю. От що значить досвід. Амбіції – амбіціями, проте вони без турнірного підкріпленні вартують небагато. Якщо дніпрянам тільки доводиться торувати собі шлях до визнання, то харків'яни з цим завданням упоралися на попередніх етапах. І етап нинішній розглядають, радше за все, з позицій закріплення вивченого.

"Дніпру" закріплювати нічого. А от втратити можна майже все. Відтак на карту в матчі з голландцями було поставлено немало. Ну, хоча б репутацію.

Чи впоралися дніпропетровці з завданням? Безумовно. Якщо судити із підсумкового рахунку. Безумовно! Якщо судити за назвою опонента, котрий для наших клубів традиційно вважається дуже складним. Проте, в той же час, якщо судити суто за змагальними показниками української команди, то вони, ці показники, залишають бажати кращого. Можливо, мене звинуватять у відсутності патріотизму, але на моє переконання, "Дніпро" проти ПСВ провів далеко не найкращу свою гру. За винятком десяти хвилин, упродовж яких вирішилася доля матчу на користь української команди, зарахувати на її користь щось ще дуже складно. В атаці майже нічого не клеїлося, оборонці частенько грішили неточністю. Проте більше всього розчарувала середня ланка. Зокрема, опорна зона. Ротань в першій половині зустрічі відверто поступався своєму опонентові. Не вирізнявся ефективністю і Коноплянка.

Добре, що в другому таймі картина змінилася. Причому кардинально. Але ж, будемо відвертими, ці приємні для нас метаморфози відбулися не стільки через наші чесноти, скільки через недолугі дії голландців у захисті. Так, погоджуюсь, що матеріалізовувати чужі помилки у власний успіх – то також мистецтво. Але ж справжні поціновувачі гри на перший план завше ставили майстерність, а не її скан-копію.

Щоправда, якщо бути справедливим до кінця, варто зауважити, що й опонент "Дніпра" провів не найкращий, м'яко кажучи, матч. Незважаючи на те, що тренер ПСВ Адвокат заявляв перед грою, що вивчив суперника досконало, його знань вистачило хіба на те, аби провести змістовно тільки першу частину зустрічі. Частина друга була провалена. То, може, варто було досконало вчити не лише суперника, а й своїх оборонців, як в елементарних ситуаціях виносити м'яча подалі від власного штрафного майданчика.Що стосується колеги "маленького генерала", то Хуанде Рамос відпрацював достоту кваліфіковано. Іспанець ризикував, виставляючи на гру одного хвилеріза. Причому ризик той був на грані. Але гра вартувала свічок. І втримати переможний рахунок виявилося простіше, аніж його здобути.

Як би там не було, але "Дніпро" переграв дуже непростого опонента. До того ж, ця перемога може виявитися неабияк цінною з точки зору подальших турнірних перспектив. Та й самооцінку футболістам неодмінно відкоригує в сторону покращення. Все це, як і інші позитивні наслідки, добре і правильно. І, мабуть, таки першочергово, бо здатне вплинути й на власне гру "Дніпра". Гру, що зараз тільки ліпиться, трансформується, народжується в муках.

"Металістові" родові потуги ні до чого. У команди вже є, який не який, але сформований почерк. Я б навіть сказав – стиль. Він склався якось одразу, з перших же матчів на євроарені. Хоча й закріплювався впродовж кількох років. Проте, на відміну від того таки "Дніпра", в "Металіста" немає шаленства. У "жовто-синіх" наразі майже все відбувається по проторованій заздалегідь колії. Це добре. Бо є нагода фактично на автоматі долати суперників, що вважаються нижчими за класом. Проте це погано. Бо очі вже не горять. А хочеться, щоб горіли.

"Байєр" для "Металіста" не був і не міг бути якимось знаковим опонентом, якоюсь визначальною подією, хоча команда Бундесліги – то завше небезпечно. Цілком очевидно, що леверкузенці розглядалися, в першу чергу, під кутом шеститурової дистанції. Простіше кажучи, "Металіст" зараз більше турбує успішний фініш, аніж успішний дебют. Тоді як "Дніпро" поставив дуже багато на карту заради успішної гри саме в прем'єрному поєдинку Ліги Європи.

Виходить, що обидва наших лігоєвропейських колективи в першому ж турі досягли того, що хотіли.

Значить, кожен із них може хизуватися обраним шляхом.

Та й ми цілком можемо похвалити себе за правильність сподівань.

Олександр Солнцев