Шахтар – Ювентус – 0:1. Вчитися, вчитися й вчитися

Напередодні гри Луческу порівнював свою команду зі студентом, якому  треба скласти іспит перед  шанованим викладачем. Себто "Ювентусом". Гра підтвердила, що "Шахтар" поки що справді студент. І щоб складати подібні іспити та сесії, йому ще вчитися, вчитися й вчитися.

Перед гірниками була справжня дилема. Гра, в якій, з одного боку, "Шахтар" міг дозволити собі валяти дурня, адже ні на турнірне становище, ні на статусне вплинути вже нічого не могло. Проте, з боку іншого, через дві вагомі причини "Шахтар" не міг дозволити собі закінчити футбольний рік аби як. Перша причина – домашні переповнені трибуни. Вони, звичайно, рідні, проте неодмінно наполягають на фієсті. А причина друга – сумновідомий вчинок ймовірного "нового українця" Луїса Адріано, який, себто, вчинок, треба було змивати гідною грою.

"Шахтар" навіть тут вирізнився. І пішов своїм шляхом. Команда Луческу спробувала зіграти красиво й невимушено. "Ювентус" був не проти. Однак у той же час чемпіони Італії з перших же хвилин постали дуже сконцентрованою і грамотною командою. Було зрозуміло, що туринцям втрачати набагато більше, аніж донеччанам здобувати. Відтак гості максимально наситили середину поля, унеможлививши таким чином не лише вільне дихання Мхитаряну й компанії, а й розриви між своїми змагальними ланками. Компактно, обережно, проте водночас гостро і активно намагалася діяти італійська команда. Попервах вона трохи комплексувала, коли м'яч опинявся у Вілліана. Дійсно, у страху очі великі. Проте виважені й злагоджені дії в обороні "Юве" не дозволили атакувальним гравцям гірників розвернутися як слід, відчути себе господарями становища.

Відверто кажучи, не надто був схожим "Шахтар" на свої найкращі зразки. Передовсім через непоступливість "Ювентуса", який значно додав в організаційному плані з моменту першої зустрічі цих колективів. У той час як наш чемпіон здав. Але, як на мене, варто говорити й про те, що й сам "Шахтар" не намагався за будь-яку ціну форсувати події. Мабуть, тому, що вже не треба було щось доводити (як у протистояннях проти "Челсі") чи неодмінно перемагати (як в останньому поєдинку проти "Нордшелланда"). Чемпіон України міг грати в своє задоволення. У той час як "Юве" мав вискакувати зі шкіри. Здалося, що в такому порівнянні апріорі перевагу треба віддавати тій команді, над якою бовваніє примара втрати результату. Команда Конте якось поступово, проте міцно взяла бика за роги. "Шахтар" втратив територіальну ініціативу майже безболісно. Сигналом цієї втрати став вихід Джовінко майже віч-на-віч із П'ятовим. Півзахиснику "Старої синьйори" забракло дещиці, щоб засмутити донецьку публіку.

Проте цей тривожний сигнал не додав господарям бадьорості. Радше навпаки. Разом із втратою територіальної переваги "Шахтар" позбувся ще й змагальної ініціативи. Гру вів "Ювентус". Не можна сказати, що "біло-чорні" отримали оперативний простір та неабиякі можливості, проте ледь не кожен стандарт у виконанні Пірло становив потенційну небезпеку. До того ж, донецькі оборонці вряди-годи дозволяли Вучиничу та партнерам завдавати ударів. І хоча ті удари не таїли особливої небезпеки, за такого сценарію кількість цілком могла перерости в якість.

Тому перерва в грі була явно на користь підопічних Луческу.

І чомусь подумалося, що на другий тайм донеччани вийдуть мотивованішими, злішими, зрештою.

На підтвердження цих думок  донецький тренер зняв з гри інертного й майже непомітного Едуардо й випустив Девіча. І одразу ж Марко опинився в центрі уваги, створивши два поспіль небезпечних моменти. Що й треба було довести: варто було господарям заграти швидше, настирніше, як у оборони "Юве" почалися певні проблеми. От лише питання: наскільки вистачить "Шахтарю" такої активності? Виявилося, що не на довго. "Ювентус" як справжній майстер, витримавши паузу, знову взявся за своє. Точніше – забравши й чуже, тобто ініціативу. Як наслідок – Пірло мав карати донеччан за надмірну гостинність, проте поцілив у стійку. На жаль, як і в першому таймі, подібний дзвіночок не розбудив гірників. Вони діяли радше за інерцією, аніж на емоціях. Оборона "Шахтаря" занадто багато – як для такого суперника і такого матчу – дозволяла гравцям чужої атаки. І як ми й передбачали в подібних ситуаціях у першій половині зустрічі, туринська кількість таки переросла в якість. І хоча лаври тріумфатора разом із Джовінко має розділити Кучер, який у підсумку і зрізав м'яча в свої ворота, випадковим той гол аж ніяк не назвеш. До цього йшло. Все закономірно. І одні, й інші заслужили.

Чи стало це для "Шахтаря" холодним душем? Спочатку здалося, що так. Команда достоту легко заволоділа територією. Проте, здалося, Турин до цього виявився готовим. Усе так же компактно, грамотно і чітко команда Конте діяла на всіх гарячих точках поля. Переламати хребет такій команді дуже й дуже складно. Та все ж можна. Але для цього треба зіграти так, як проти "Челсі".

Грати саме так "Шахтар" не поспішав. Чи не міг. А може, проблема передовсім у суперникові, який діяв дуже уважно.

Луческу кинув у бій ще одного джокера – Ілсіньо. Бразилець, як і Девіч раніше, вдало увійшов у гру, фактично одразу створивши момент. Але надалі й цей гравець десь загубився. Не стільки загубився, як був непереконливим. Хоча, з іншого боку, а хто із гірників цього вечора був переконливим?

Чому ж так сталося? Вважаю, що в першу чергу тому, що "Ювентус" зумів нав'язати в'язку й контактну боротьбу. Частенько на межі фолу. До такого перебігу подій "Шахтар" виявився просто не-го-то-вим. Тут і кінець сезону, і втома, і виконане завдання-мінімум. І хто знає, що ще.

І, мабуть, спочатку все-таки треба  віддати належне гостям. Вони вели гру. Вони знали, що хотіли. До того ж, знали, як того досягти. Що в цьому матчі  хотів "Шахтар" – так і залишилося загадкою. Ну, хіба що підсунути свиню "Челсі".

Зі "свинею" лондонцям склалося просто чудово. Але й собі насолили добряче. Мало того, що не зуміли на високій ноті завершити футбольний рік, так ще й втратили першу сходинку. Журавля в небі не спіймали, втішившись синицею в жмені. Це також непогано. Але осад залишився.

І навряд чи цей факт гріє перед жеребкуванням плей-офф...

Олександр Солнцев