Як бути готовим до випробувань блекаутами

“Я сьогодні тут, тому що у нас війна, і діти потребують нашої любові й ласки. І тому, що сьогодні День святого Миколая”, – каже музикант Олег Скрипка.

Знаменитості відклали усі справи, аби дітлахи бодай на кілька годин відволіклися від тяжких хвороб. Та для ворога немає нічого святого: просто на Миколая росіяни вчергове атакували українську енергомережу “шахедами”. У момент, коли діти мали зробити спільне фото з селебрітіз, уся лікарня занурилася в темряву.

Через підступну тактику агресора мирні міста дедалі частіше залишаються без світла. А хірурги мусять працювати зі світлом ліхтаря.

“Це, на жаль, робить нашу працю екстремальною, – каже генеральний директор Охматдиту Володимир Жовнір. – Лікарі, медики змушені адаптуватися і робити свою справу у непристосованих для цього умовах – або у бомбосховищі, або без світла в операційній, або з порушенням функціоналу тих апаратів, які рятують дитину”.

То як підготуватися до темної пори, якщо ворог надовго залишить нас без світла?

“Атаки окупантів тривають, водночас настають морози, надалі можливі великі перебої з електрикою. Тому людям варто запастися необхідним вже зараз, поки немає ажіотажу”, – радить ізраїльський командир спецпідрозділу, підполковник ГУР Денис Десятник.

Пункт номер один – харчі тривалого зберігання, яких вашій родині вистачить хоча б на місяць. А краще – на два. Запасіться достатньою кількістю консерв, каш швидкого приготування, сіллю, цукром, кавою, чаєм, крекерами, сухарями та хлібцями. А також солодощами, багатими на вуглеводи – цукерками, печивом, халвою, сухофруктами, родзинками, медом або згущеним молоком. А якщо у вашій родині є маленькі діти, додайте до цього переліку готове харчування в баночках, молочні суміші та несолодке печиво, яке можна буде використати замість хліба.

Пункт номер два – запас води з розрахунку два літри питної на особу на добу, і десять літрів для гігієни та приготування їжі. Питну воду краще придбати бутильовану, технічну можна набрати з крану. Зберігати бажано в темному місці у пластиковій тарі.

Пункт номер три – автономне освітлення.

“Варто закупити свічки, сірники, запальнички, усілякі ліхтарики, батарейки, зарядні пристрої. Я не кажу про генератори, бо у квартирі дизельний генератор не поставиш. В цьому, звісно, великий плюс для мешканців сіл ”, – зауважує Денис Десятник.

Розігріти їжу або воду допоможуть саморобні свічки. Їх не складно виготовити власноруч – зі звичайнісінької бляшанки, картону, воску або парафіну.

“Вимірюємо картон по бляшанці, аби він був трошки нижчим за неї, – дає інструкцію з виготовлення волонтерка Світлана Паніна. – Скручуємо картон рулоном, вставляємо в баночку, потім робимо фітільок, встромляємо всередину, заливаємо баночку воском. Такі свічки не тільки світло дають, але й на них можна щось розігріти, погрітися”.

Віднедавна по всій Україні запрацювали Пункти незламності. Тут можна зігрітися, скористатись інтернетом, набрати воду та підзарядити ґаджети. Таких пунктів вже понад п’ять тисяч, і їхню кількість планують збільшити втричі. Адресу найближчого ви можете знайти за посиланням nezlamnist.gov.ua.

Киянка Вікторія Єрмакова ще на початку війни відкрила власний імпровізований пункт незламності. Вона разом із чоловіком організувала “Польову кухню Б-50” в одному зі спальних районів столиці. Тут на вогні готують куліш, борщі, супи, пшеничну кашу та картоплю.

“Гаряча їжа у нас іде на соціальні потреби. Це люди віком 60+, переселенці, нужденні та ті, у кого електроплити”, – пояснює Вікторія.

“Цих дівчат я би цілував, наче рідних, з ранку до вечора, – каже киянин Борис Борисович, постійний відвідувач польової кухні. – Завдяки їм ми тут і тримаємося. Іноді сюди приходить до ста людей. Ми з нашою пенсією молимося на те, шо вони нас так виручають. Завдяки ним ми ще ноги переставляємо”.

“Коли немає світла, приходять мами з малечею, просять просто нагріти води, щоб розвести суміш або напоїти діток гарячим компотом чи чаєм, – розповідає шеф-кухарка кухні Олена Шульга. – Не відмовляємо ми нікому. Ми готові навіть локшину швидкого приготування заварити, аби людину нагодувати. В разі блекауту ми зможемо протягом трьох годин нагодувати тисячу людей”.

Вдячні сусіди зносять на імпровізовану кухню матеріали для свічок і горішки для приготування енергетичних батончиків. Така польова кухня коштує близько ста тисяч гривень. Одному потягнути складно. Але якщо у вашому дворі, скажімо, дві сотні квартир, достатньо скинутися по 500 гривень з оселі, і ви забезпечите гарячими стравами не лише себе, але й тих, хто потребує нашої підтримки.

“На початку ми видавали 8000 порцій щоденно. Тому якщо будуть волонтери, наші машини можуть витягнути таку велику кількість, – впевнена Вікторія Єрмакова. – Захищати Україну – це не тільки тримати зброю, це ще й тил. Ми втомлені, але не зломлені”.

Долати темряву навчилися й незламні українські лікарі.

“Це дуже важко, – зізнається гендиректор Охматдиту Володимир Жовнір. – Але працюють професіонали, і ви бачите результати хороші, дітей рятуємо і, сподіваюся, надалі будемо рятувати”.

“Ми сильні люди. Кожен палець на руці зламати легко, а кулак – важче. Так було у всі часи. Половці, печеніги – хто тільки нас не ламав. Ми не були єдині, а зараз обʼєдналися! І ми обовʼязково цих нелюдей переможемо. Ми найсильніші сьогодні в Європі!” – впевнений киянин Борис Борисович.

“Є така філософська думка, що темрява – це відсутність світла. І побороти темряву можна тільки світлом. І великою кількістю добра ми можемо це все подолати – освітлювати, запалювати серця, бо так воно працює насправді”, – переконаний Олег Скрипка.