"Особливі" закони для Донбасу

Виходить, що вся Україна платитиме данину за формальне перебування окупованих територій в складі України.

© Reuters

Сьогодні був прийнятий  закон "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", спрямований на реалізацію підписаного у Мінську Протоколу консультацій Трьохсторонньої контактної групи. Проте цей закон викликає багато питань, на які хотілося б звернути увагу.

Найголовніше зауваження - цей закон є фактично "мертвим". Він надто загальний і потребує деталізації шляхом внесення змін до інших законів чи прийняття нових. Без цього положення "Про особливий порядок…" виконати буде неможливо.

Приміром, закон передбачає особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань. З цього формулювання абсолютно незрозуміло, яким саме чином мають відбуватися такі призначення і що взагалі означає "участь органів місцевого самоврядування".

Такі ж проблеми з абстрактністю формулювань і в інших положеннях. Зокрема, незрозуміло, чи будуть функціонувати місцеві органи державної влади на території дії цього закону взагалі, і якщо будуть, то які реальні повноваження вони матимуть.

Викликає питання і положення про надання органам місцевого самоврядування права створювати загони народної міліції. Адже створюватимуть їх місцеві ради, обрані в середовищі, де проведення виборів в принципі викликає сумніви. То якими можуть бути ці загони?

За великим рахунком, із усіма цими нюансами і недоліками можна було б змиритися. Якби не норма, яка, по суті, передбачає створення вільних економічних зон на зайнятій бойовиками території Донбасу. При цьому в бюджеті мають бути закладені видатки для державної підтримки цих районів. І видатки ці належатимуть до захищених статей бюджету, які не можна зменшувати. Тобто вся Україна платитиме данину за формальне перебування окупованих територій в складі країни, проте фактичного впливу не матиме.

І тут хотілося б навести іноземний досвід територій зі спеціальним статусом. Він дійсно показовий. Данія витрачає великі кошти на фінансування Фарерських островів та Гренландії заради збереження їх у складі Данії. При цьому за обсягом повноважень Фарерських островів і самоназвані "ДНР" і "ЛНР" приблизно рівні. Однак є принципова відмінність – спосіб вирішення конфлікту центральної влади і Фарерських островів був виключно мирний і ніколи не переходив у збройне протистояння.

Більше того, якщо сепаратисти, які розв'язували війну, укладають мир з центральною владою, вона не здійснює фінансування таких регіонів. Наприклад, угода про припинення вогню між Хорватією і Югославією (читай Сербією) внаслідок чого була утворена, хоча і невизнана світі Республіка Сербська Країна, фактично забезпечила самофінансування РСК без надання коштів Хорватії. В результаті Югославія, яка була неспроможна виступати постійним донором РСК, відмовилася від цієї території. І вона фактично мирним шляхом була повернута назад.

Разом з тим в ухваленому сьогодні законі все ж таки є один позитив: він не передбачає можливість окупованих територій блокувати вступ України до міжнародних організацій. Щоправда, відсутність таких положень зовсім не гарантує, що у випадку реальних спроб країни долучитися до якоїсь міжнародної організації військове протистояння не буде поновлене. Адже бойовики вже заявили, що це закон для України, який Україна і повинна виконувати. А от вони ще подумають, чи виконаватимуть його самі.

Наостанок хотілося б зазначити, що діалог об'єктивно необхідно вести. Однак мають бути вироблені певні принципи такого діалогу, від яких не можна відступати. І найголовніший принцип: "хто платить, той і замовляє музику". Якщо вся Україна повинна фінансувати окуповані бойовиками території виключно для формального збереження меж своєї території, які до того ж можуть бути порушений в будь-який момент, то я проти.

Не менше питань виникає і щодо закону "Про недопущення переслідування учасників подій на територіі Донецькоі та Луганськоі області", який також був прийнятий сьогодні. Річ у тому, що він суперечить першому закону, про який я писав вище. Відтак його реалізація виглядає ще більш сумнівною.

Поділитись: