Повстяні тапки чи біг по вертикалі?

"Вот если бы Батон был не вором, а приличным человеком, то у него – я это точно знаю – под вешалкой обязательно стояли бы войлочные тапки за четыре рубля. Но у Батона нет тапок, потому что он вор и ему надо все время ездить, бегать, скрываться, и тапки для такого дела совсем неподходящая обувь. А вот почему, интересно знать, у меня нет войлочных тапок?"

"Гонки по вертикали", Георгий и Аркадий Вайнеры

"Юрист не має права закликати до невиконання законів або й навіть провокувати зневажливе ставлення до них. Юрист, який не сприймає закон як основний і невід'ємний інструмент своєї діяльності, схожий на хірурга, який намагається оперувати пальцем, відкинувши скальпель". Так свого часу вчили мене, формуючи мою правову свідомість.

Завтра набирає чинності основна маса законів, які були прийняті 16 січня 2014 року і опубліковані "Голосом України" сьогодні. Те, про що так довго говорили, сталося. І треба бути готовим до того, що саме завтра Україна почне жити інакше.

А як це "інакше" і як саме виконувати ті закони? Описати всі моменти, які були змінені, і можливі варіанти нашої з вами поведінки в нових умовах — це обсяг докторської дисертації (ще й не однієї), а тому зупинюсь на тому, що не так кинулося в очі.

Норми, які з'явилися в нашому законодавстві після прийняття ЗУ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів безпеки громадян" так обмежують можливу поведінку людей в Україні, яка б не виходила за межі Закону, що у людей залишається два варіанти, кожен з яких має свої плюси і мінуси.

Перший варіант значно підвищує шанси особи не потрапити під траки державного апарату примусу і жити так, як жила більшість хомо-совєтікус під час так званого "застою", висловлюючи своє невдоволення на кухні пошепки і під звук води, що ллється з крану.

Але надасть можливості жити в шорах та рожевих окулярах, радіючи від того, що сина прийняли в ПР-діти, а донька вже працює у відділі Державної Правди при МВС України.

Тим, хто обере перший варіант, потрібно буде забути про дієві акції невдоволення владою. Забути про висловлювання своїх думок, спрямованих на корекцію дій влади, оскільки такі висловлювання можуть бути визнані такими, що обґрунтовують або виправдовують незаконне втручання або перешкоджання законній діяльності органів влади.

Не критикувати суддів, працівників правоохоронних органів та державних виконавців, не створювати і не розповсюджувати тексти, відео-, аудіотвори, шаржі та демотиватори, що містять явно образливий характер та демонструють зухвалу зневагу до вказаних осіб (ці поняття виключно суб'єктивні і будуть визначатися судом під час винесення вироку, але слів "мєнт" або "мусор" і того, що працівник міліції на них образиться, вже достатньо).

Під час участі в масових заходах не використовувати головні убори та інші елементи одягу, які можуть приховати обличчя від прискіпливого ока влади, не використовувати пірсинг, макіяж та засоби бодіарту на обличчі (це цілком відповідає визначенню іншого способу маскування з метою уникнути ідентифікування).

Журналістам - утриматися від публікації матеріалів, що не містять офіційної позиції влади відносно представників влади та провладних публічних діячів, або такої, в якій викладено факти, встановлені судом, або такі, що не потребують доведення згідно із законом. Бо в інакшому випадку за фактом такої публікації на підставі заяви особи, про яку йшлося в матеріалі, буде розпочато кримінальне провадження за фактом наклепу. Нехай і безперспективне, і до суду не дійде, але на допити побігати прийдеться.

Так само журналістам треба буде організувати курси підвищення кваліфікацій, де безапеляційно перейняти досвід правильної журналістики у Дмитра Костянтиновича Кісєльова.

Другий варіант вимагає від кожного Українця високого рівня усвідомлення і прийняття демократичних цінностей і свобод, усвідомлення того, що не лише салом живе українець, того, що ніхто окрім кожного українця не буде рвати собі жили задля нашого добробуту, але не дає можливості сподіватися на тихе життя і щоденне радіння побутовим дрібничкам.

Згадати ст. 1 Конституції України, якою встановлено, що Україна є правовою державою, що унеможливлює існування і виконання в Україні неправових законів.

Згадати ч. 2 ст. 3 Конституції, яка встановлює обов'язок держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини. І найголовніше, згадати ст. 5 тієї ж Конституції, за якою народ не лише є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні, але й має виключне право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, яке не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Згадавши і усвідомивши свою роль в подальшому житті держави — діяти.

Який шлях обере більшість народу України, так нам усім і жити далі. Оскільки це й буде свідомим вибором нашого народу і меншість змушена буде підкоритися більшості. А юристи змушені будуть взяти до рук скальпелі... тобто закони, якими б вони не були. Або спалити свої дипломи, як це нещодавно зробив один мій друг, котрий потім поскаржився на його низьку горючість.