Стати міланцем
Справжній міланський бар ніколи не має меню. Не просто меню англійською. Взагалі жодного. А який сенс? Усі ж знають, хто, що і коли замовляє.
Хочеш стати міланцем - навчися пити. По-різному. І добре стеж за стрілкою на годиннику. Вранці пий швидко. Увечері - протяжно. Поки не зійшло сонце - міцний espresso. Коли зайшло сонце - гіркий aperol spritz. І роби це стоячи. Вбережи себе від сорому - і не сідай за столик, щоби не поповнити ряди туристів та пенсіонерів.
Справжній міланський бар ніколи не має меню. Не просто меню англійською. Взагалі жодного. А який сенс? Усі ж знають, хто, що і коли замовляє. Близько 6 ранку сонні італійці майже наосліп (бо очі ще не розплющили) прямують до яскравої вивіски Tabaccheria або Pasticceria.
Ранкова метушня в італійському барі / © Мирослава Ульяніна
Штовхають тяжкі скляні двері - а там... Сивий Роберто, власник закладу, біля кавової машини гукає "Ciao!" і вже готує новому гостю міцний еспресо. До барної стійки ліктями пробивається красунчик Луччано, мешканець будинку за рогом, і намагається проглянути вранішню газету. Післяпенсійного віку Марія, дружина власника, наманікюреними нігтями вибиває чеки за каву на касовому апараті і встигає у кожного з натовпу поцікавитися новинами.
Тут ніхто не затримується довше 10 хвилин. Цього часу вистачає, щоб проковтнути еспресо, прочитати заголовки на першій шпальті, побачити сусіда і розрахуватися одноєвровою монетою за каву. Потім треба вибігти з гучним "Ciao!" у дверях. І воно не буде прощанням: лиш побажанням вдалого дня. Бо ввечері всі сюди повернуться. От тільки буде все інакше.
Розкішний внутрішній двір міланського маєтку / © Мирослава Ульяніна
Близько 18-ої за барною стійкою з'явиться Алессандро, 30-річний син власника, і почне готувати аперетиви. А саме: наріже маленькими квадратиками піцу з томатами, накладе в тарілку оливки, поставить сир парміджано, приготує трамезіні (маленькі канапки) з моцарелою, салямі та анчоусами. І обов'язково насипле величезну гору картопляних чіпсів. Це все буде безкоштовно увесь вечір. На традицій міланський аперетив до Алессандро прийдуть всі ті, хто вранці пив еспресо в його батька. До пізньої години тут буде гучно, тут будуть пригощатися закусками, знову будуть штовхатися ліктями і будуть замовляти тепер уже вечірній напій - aperol spritz.
Напій aperol spritz - це просто "must try" у Мілані / © Мирослава Ульяніна
Тут чорняві італійські мачо скинуть з плечей піджаки від Armani, тут "білі комірці" розстібнуть верхній ґудзик і зроблять вільнішою петлю краватки, тут сиві італійки вигуляють підбори, а студентки будуть лишати слід червоної помади на келихові aperol-я.
Напій aperol spritz має незмінний рецепт і вигляд. Об'ємний келих на тонкій ніжці, там - prosecco (сухе ігристе вино), гіркуватий бітер Aperol, лід і скибочка апельсина. Цей яскраво-оранжевий коктейль охолоджує, лишає приємний післясмак, покращує настрій. А тому порожньому келихові на зміну швидко приходить повний. Алессандро за цим добре стежить. Чим заробляє не чайові, а друзів. Бо завтра вони всі зустрінуться у цьому ж місці. Місці, що популярне навіть без check-in-ів у Facebook та Foursquare.