Чи існують іншопланетяни: вчені зробили нове відкриття

Науковці виявили раніше невідомі факти щодо того, де і як часто у Всесвіті виникає розумне життя. Вони дослідили взаємозв’язок між щільністю темної енергії та процесом формування зірок.

Про це пише T4.

«Іншопланетяни» вже серед нас?

Ще у 1960-х роках американський астроном Френк Дрейк запропонував відоме рівняння, яке мало оцінити кількість технологічних цивілізацій у галактиці Чумацький Шлях, спираючись на темпи утворення зірок, наявність планет і ймовірність виникнення життя. Та від того часу уявлення про будову космосу суттєво змінилися.

Сучасне дослідження міжнародної групи вчених зі Швейцарії та Великої Британії пропонує поглянути на проблему ширше — з урахуванням темної енергії, фундаментальної сили, про існування якої за часів Дрейка ще не знали. Саме вона, як вважають автори роботи, може відігравати ключову роль у тому, де і як часто у Всесвіті виникає розумне життя.

Наукова робота, опублікована у листопаді 2024 року в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, досліджує взаємозв’язок між щільністю темної енергії та процесом формування зірок. Команду очолював дослідник з Університету Дарема Даніеле Соріні. В основі їхнього підходу лежить просте припущення: без зірок не може існувати життя, а швидкість утворення зірок залежить від того, як швидко розширюється Всесвіт.

За надмірної кількості темної енергії простір розширювався б настільки стрімко, що гравітація не змогла б зібрати матерію в галактики та зоряні системи. Такий Всесвіт був би майже порожнім і непридатним для життя. Використовуючи нову теоретичну модель, вчені змоделювали різні сценарії розвитку гіпотетичних всесвітів із різною щільністю темної енергії — фактично уявний мультивсесвіт.

Результати виявилися несподіваними. Згідно з розрахунками, наш Всесвіт не є найсприятливішим для зародження життя. Найбільша кількість зірок утворювалася б у світі, де темної енергії приблизно вдесятеро менше, ніж у нашому. У такому разі близько 27% звичайної матерії перетворювалося б на зорі, тоді як у нашому Всесвіті цей показник становить близько 23%.

Це означає, що умови, в яких з’явилося людство, є достатніми, але далеко не ідеальними. Щоб пояснити цей парадокс, дослідники звертаються до антропного принципу — ідеї, згідно з якою ми спостерігаємо саме такий Всесвіт, бо лише за таких параметрів могли з’явитися спостерігачі.

Подібні міркування ще наприкінці XX століття висловлював нобелівський лауреат Стівен Вайнберг. Він припускав, що щільність темної енергії в нашому Всесвіті перебуває майже на критичній межі: будь-яке її збільшення зробило б виникнення зірок неможливим. Нова робота розвиває цю ідею, аналізуючи множину можливих всесвітів із різними фізичними параметрами.

За оцінками вчених, близько 99,5% усіх потенційних всесвітів мали б значно вищу щільність темної енергії, ніж наш, і були б значно менш придатними для життя. Втім, їхня кількість у межах мультивсесвіту може бути настільки великою, що загалом вони здатні містити величезну кількість розумних істот.

Таким чином, якщо розглядати реальність не як один-єдиний Всесвіт, а як сукупність багатьох світів, то розумне життя може бути набагато поширенішим явищем, ніж передбачали класичні астрономічні моделі. Водночас автори наголошують: це теоретичне дослідження не є доказом існування прибульців поруч із нами і не має стосунку до пошуку НЛО.

Йдеться радше про спробу пояснити, чому наш Всесвіт має саме такі властивості. Темна енергія в цій концепції постає не просто загадковою силою, а одним із ключових факторів, що визначають життєздатність космосу. Якщо модель мультивсесвіту правильна, людство — лише одна з багатьох можливих форм розуму, які з’явилися там, де фізичні умови дозволили матерії об’єднатися у зорі, планети й, зрештою, у тих, хто здатен ставити запитання про своє походження.

Раніше ми писали про нові дані щодо Юпітера, виявлені науковцями. Так, нове дослідження змінило уявлення про найбільшу планету Сонячної системи. Вчені встановили, що його внутрішня структура та фізичні параметри відрізняються від раніше прийнятих моделей, а точніші дані про розміри й форму газового гіганта ставлять під сумнів попередні уявлення про його будову та розвиток.

Крім того, астрономи з’ясували, що атмосфера Юпітера має глибші хмарні шари та інший склад, ніж вважалося раніше. Це змушує переглянути традиційні моделі аміачних кристалів і впливає на розуміння процесів формування газових планет загалом.