Самотня пенсіонерка у Чорнобильській зоні: блогер показав, як живе бабуся Маша

Український блогер, який активно досліджує Чорнобильську зону, натрапив на самотню пенсіонерку, яка там живе. Блогера звати Владислав Рєзнов. Він показав, що натрапив у селі Куповате на домівку самотньої бабусі Маші. Чоловік поспілкувався з пенсіонеркою та дізнався, як вона займається господарством і чому живе сама у зоні відчуження.

Подробицями блогер поділився в Instagram.

Пенсіонерка живе сама у Чорнобильській зоні: як це сталося

Бабуся гостинно прийняла блогера й навіть влаштувала екскурсію власною оселею. У центрі її хати стоїть велика традиційна піч, а інтер’єр прикрашають численні барвисті килими та вишиті рушники. Видається, ніби час у цьому помешканні зупинився в середині минулого століття.

«Ось так живуть бабусі в Чорнобилі», — заявив блогер на початку свого огляду.

Попри те, що Зона відчуження роками викликає асоціації з трагедією, пусткою та небезпекою, за її огорожею все одно вирує життя. Після катастрофи на ЧАЕС 1986 року частина місцевих жителів так і не змогла остаточно попрощатися з рідними домівками.

І попри офіційні заборони, люди самовільно повернулися на батьківщину — так з’явилося явище «самоселів». Люди не змогли залишити рідну домівку навіть після екологічної катастрофи.

Сьогодні більшість самоселів — це літні жінки-довгожительки. Щороку кількість населення тут, на жаль, меншає. Жінки живуть у повній ізоляції: беруть воду з криниць і власноруч обробляють городи. Найнеобхідніші продукти та ліки їм періодично доправляють волонтери чи рятувальники ДСНС.

Одним із кількох населених пунктів, де й досі є життя, це саме село Куповате. Тут декілька пенсіонерок десятиліттями дбають про свій затишок і дім.

У хаті бабусі Маші особливо — на стінах висять ікони, ліжка застелені килимами, всюди розвішані вишиванки та стоять старовинні меблі. Водночас у хаті інколи є світло, трапляється сучасна побутова техніка і є інші корисні повсякденні речі.

Навколо оселі — зразковий порядок, адже подвір’я прикрашають квіти, на городі росте смачненьке і подекуди стоїть те, що вціліло за роки.

До місцевих мешканок регулярно приїздять науковці, експедиції та мандрівники. Гості часто хочуть зафіксувати їхні спогади та на власні очі побачити, що в Зоні відчуження таки хтось живе. Саме ці кілька жінок можуть розповісти про життя тут до катастрофи — вони лишилися останніми живими носіями історії та пам’яті про Полісся.

Чорнобильська зона: останні новини

Нагадаємо, у 1998–1999 роках до Чорнобильської зони відчуження завезли 31 коня Пржевальського із заповідника «Асканія-Нова» та Лозівського кінного заводу, аби відновити популяцію виду, який зник у дикій природі. Попри важку акліматизацію, загибель частини тварин і випадки браконьєрства, основу майбутнього стада склали лише 17 коней.

Тварини сформували природні соціальні групи — гаремні табуни та групи самців, і з часом перетнули річку Прип’ять, утворивши нову популяцію на білоруському боці.

Згідно з дослідженнями, опублікованими у Theriologia Ukrainica, до 2018 року чисельність коней в українській частині зони зросла щонайменше до 137 особин, більшість із яких належать вже до наступних поколінь. Тварини успішно пристосувалися до зони, освоївши навіть ліси.