It's economy, stupid!

Коли Україна прямувала до незалежності в часи пізньої УРСР, хтось геніально придумав так звані купоно-карбованці. Себто спеціальні талони, які видавались усім мешканцям УРСР для придбання першого необхідного, чим радянська система не могла вповні задовольнити своїх громадян – масла, сиру та ковбаси. Ці продукти в українських гастрономах – особливо великих російськомовних мегаполісів - могли придбати лише місцеві, лише мешканці УРСР. Геніальність цього піар ходу полягала в тому, аби переконати українців, що от, мовляв, будемо жити окремо, то все це буде на полицях, а так приїжджі вимітають ці продукти, які молоде покоління нинішніх українців навіть не може тепер уявити собі дефіцитом. Саме економічний колапс  зруйнував радянську імперію, а не змова Заходу.

Так само добре пам'таю летючки, що їх видрукував Народних Рух України якраз перед референдумом  про незалежність 1 грудня 1991року, в яких було перераховано, скільки Україна виплавляє сталі, добуває вугілля, збирає зерна тощо.  І тут теж ідея полягала в тому, аби переконати українців, що жити в незалежній Україні їм буде легше і краще.  В результаті на референдумі за незалежність висловились понад 90 відсотків мешканців УРСР, більшість кримчан і понад половина севастопольців. Ніде правди діти – далеко-далеко не всі голосували тоді з міркувань патріотичного обов'язку, не всі опускали бюлетені "за" з думкою про відродження української культури та мови, не всі мислили категоріями історії, вбачаючи в незалежності гарант збереження пригноблюваної століттями української нації.  Треба визнати – більшість чи принаймні дуже значна частина різних за етнічним походженням українців голосувала з надією, що в Україні буде житися краще – насамперед економічно і соціально.

Але українська держава – передовсім правлячі еліти - не виконали цю частину договору з власним народом.  Рівень життя не був і досі не є  таким, яким можна було б пишатися.  Проте саме в цьому криється найбільша загроза українській незалежності  - не в регіональних відмінностях, не в мовному водорозділі і не в різних зовнішньополітичних векторах уподобань. Навіть не в агресивній політиці Росії щодо Криму і на тлі підбурювань сходу України. Найбільша загроза українській державі – це нижчий аніж в Росії рівень життя народу!

Звичайно, кримський "референдум" 16 березня - це профанація, тут двох думок бути не може. Але все одно, якщо подивитися правді в очі, то багато хто в Криму голосував за вищу аніж в Україні російську зарплату і вищі ніж в Україні російські пенсії. Саме цей чинник був вирішальним в тому, що все ж таки дуже багато людей взяло участь в цьому псевдо-"референдумі" і проголосували за Росію. Так само на сході України, коли йдеться про сепаратизм,  то одразу в головах місцевих мешканців виникає порівняльна думка – а як у нас і як у них, в Росії?  Саме про соціальне невдоволення, про низький рівень життя говорив Ринату Ахметову несміливий жіночий голос, коли той прийшов до сепаратистів ще до "бойової" фази конфлікту на Донбасі. Саме про "народ-созерцатель", який часто ходить в супермаркети як в музеї подивитися на переповнені полиці, говорив  українському телеканалу один з активістів на Донбасі, який політично не сильно рвався в Росію.

Відтак загроза українській державі буде існувати доти, допоки українські громадяни  житимуть гірше аніж росіяни -- бо не для всіх незалежність України є цінністю в собі. Латвія в безпеці  насамперед не тому, що є членом НАТО та ЄС, а тому, що місцевим етнічним росіянам живеться в ній краще, аніж в Росії. Те ж саме й з Естонією.  А Україна, яка є домом для найбільшої у світі етнічної російської громади (вісім мільйонів) і батьківщиною мільйонів російськомовних українців, завжди почуватиметься не в повній безпеці, допоки рівень життя в Росії і соціальні стандарти там будуть вищими аніж в Україні. 

Коли президента США Біла Клінтона запитали, в чому таємниця успіху Америки під його керівництвом і в чому секрет його популярності, відповів:  "It's economy, stupid!" – Справа в економіці, дурнику!  Фраза ця стала крилатою і вживається в багатьох мовах без перекладу. Тому нова влада України, вирішуючи надзвичайно складні проблеми Криму і сходу України, не повинна забувати про головну – економіку, без чого і схід до кінця не заспокоїш, і Крим не повернеш!

Ростислав Хотин