На замовлення

Робота письменника цілком даремно вважається заняттям кабінетним, відірваним від життєвих реалій та недотичним до "нерву епохи".

Навпаки – письменник, що прагне краще осягнути масштаби доби та відслідковувати пульс часу, просто зобов'язаний бути в безпосередньому зв'язку з читачем, відчувати його настрої, зауважувати його потреби. Себто, йдеться про повноцінний творчий діалог.

Вдячний читач зацікавлений у подібному діалозі можливо навіть більше за автора. Я давно помітив – читачі знаються на письменстві значно краще за письменників.

Вони будь-якому миті, в будь-якому стані й за будь-яких обставин готові прийти письменнику на допомогу, вказавши на недоліки, виправивши помилки та намітивши цілі. Загалом, літературу мали б писати читачі.

Лише в такому разі можна уникнути всієї цієї жахливої й невимовної відірваності красного письменства від широких читацьких мас. Читачам видніше, як має бути. Читачам зрозуміліше, що до чого. Читачі проникливіші. Читачі працьовитіші.

Читачі, врешті решт, начитаніші. Крім того, в них краще з моральними принципами, чіткіше з політичною орієнтацією, та й із будь-якою іншою орієнтацією в них так само чіткіше. Я загалом іноді дивуюсь, навіщо читачам письменники.

Мені загалом здається, що їм було б добре без усіх цих хворобливо маніякальних та самозакохано істеричних створінь, які чомусь перебирають на себе функції написання нових книг. Без них, поза всяким сумнівом, було б значно краще.

Тому письменник мав би зважати на подібні обставини й цінувати читацьку увагу до власної сумнівної персони. Переконаний, що соціальне замовлення і в наш, сповнений взаємної недовіри та зневіри час, багато чого вирішує.

І якби письменники мали хоча б крихту совісті, вони б подібними замовленнями в жодному разі не легковажили. Ось я, скажімо, намагаюсь не легковажити. Намагаюсь зрозуміти, чого хоче теперішній – вимогливий і освічений – читач. І виходять дивні речі.

Якою хоче бачити літературу сучасний читач? Безперечно, національно свідомою. Поза всяким сумнівом, педагогічно адекватною. Ясна річ, релігійно суголосною. Що має містити в собі, на думку сучасного читача, художній твір? Ідею відродження джерел і відновлення справедливості.

Тему національно-визвольних змагань. Карколомний сюжет, але й плавність думки. Перчений гумор, але й шанобливе ставлення до авторитетів. Гарячу любовну лінію, але й відсутність порнографії. Використання порнографії може бути виправданим хіба що при змалюванні другорядних негативних персонажів.

Літературний твір має містити в собі також філософські первні й психологічну основу, звитяжну героїку й мелодраматичне осердя. Він має бути не задовгим, але й не закоротким, не іронічним і не занудним, не про алкоголіків, не про політиків, і в жодному разі не про письменників. Про письменників краще взагалі забути й не згадувати.

Тоді про кого ж? Яким бачиться читачеві герой нашого часу? Якими чеснотами має бути наділений? З якого матеріалу зроблений? Герой нашого часу повинен бути позитивним. Він має бути оптимістом. Серед його пріоритетів – родинні цінності, освіта, соціальна справедливість.

Серед його ворогів – асоціальні елементи, представники антинародного режиму та його прибічники. Сучасний герой обов'язково має перебувати у вирі боротьби з ворогами, яких йому, чомусь, ніколи не бракує.

При цьому він ні на мить не повинен втрачати почуття гумору та віру в перемогу добра над злом. Розум у нього має бути гострий, реакція його має бути блискавичною, моральність – незаплямованою.

В фіналі він має всіх перемогти. Я взагалі думаю, що ідеальним героєм для сучасного українського читача є, поза всяким сумнівом, Буратіно.

Сергій Жадан