Правда чи об'єктивність

У гарячих суспільних дискусіях і акціях громадського протесту, що тривають в Україні, активну участь беруть журналісти.

В цьому немає нічого дивного, адже вони як ніхто інший знають стан справ в країні, може, навіть краще за інших знають, хто, що і - головне - чому робить у теперішній ситуації.

Проте дехто вважає громадянську активність журналістів зрадою ключових засад їхньої професії. "Журналіст має стояти осторонь цих процесів, інакше він втрачає об'єктивність, яка має бути його метою"- кажуть такі люди.

І справді, важко очікувати на об'єктивність від людини, яка емоційно включена у висвітлювані нею події. Більш того, яка особисто намагається вплинути на їх перебіг.

То що ж, кожен журналіст має постати перед вибором - громадська позиція чи професійна діяльність? Я вважаю, що ні.

Вони не менше за інших мають право відстоювати свої права і не лише як представники певної професії, але й як громадяни. Може, навіть більше - на них, як людей, що мають значно більше інформації, лягає й більша відповідальність.

Вони опиняються в ситуації, коли знати і нічого не робити стає гірше, ніж зрада своєї професії. Стає зрадою самих себе.

Насправді метою журналістів є не об'єктивність, а правда. Колишній дисидент, редактор відомого польського видання "Газета виборча" Адам Міхнік у своїх "10 заповідях професійного журналіста в посткомуністичну добу" нагошував: для представника цієї професії найбільшими цінностями, реалізації яких він має прагнути, є правда і свобода.

Яка різниця між правдою та об'єктивністю? Об'єктивність можна обрахувати - 50% однієї думки, 50% іншої, чи по 25%, але чотири думки, головне, щоб порівну. Об'єктивність може бути одним із шляхів до правди, але точно не є гарантією її досягнення.

Тому що правдивою може бути лише одна з цих двох, чи чотирьох, чи "ен" думок. Їх змішування з неправдивими заради "об'єктивності" нічого не додає до правди, особливо якщо ця правда відома тому, хто подає інформацію.

В наш час, і насамперед в політиці, говорять про компроміс як найбільш прийнятний спосіб вирішення суперечки, мало не спосіб досягнення істини. Але якщо шукати компроміс між правдою і брехнею, то завжди виграє лише друга.

Бо може бути напівбрехня, але не існує напівправди. Айн Ренд казала, що "в будь-якому компромісі між отрутою і їжею виграти може лише смерть. Будь-який компроміс між добром і злом на користь лише злу".

Правду не порахуєш відсотками, тому вона абсолют. А об'єктивність лише критерій. Відтак другу виміряють, а першу відстоюють.

Сьогодні у нашій країні під загрозою опинилися дві ключові для журналістів (і звісно, не лише для них) цінності - правда і свобода.

Тому вони мають не лише право, але й обов'язок боротися, аби відстоювати їх. Едмунд Берк писав: єдине, що потрібно для тріумфу зла - щоб добрі люди нічого не робили.

В Україні добрі люди поки не здалися і серед них немало журналістів.