Колаборант чи патріот?

...Меморіальну дошку Шевельову роботи Бондаря розбили. Зате видали збірку спогадів про нього. Щоправда, без Бондаря, зате з Жаданом, якого він виховав, що трохи компенсує офіційність чергового заходу. Причому розбила і видала одна й та сама влада. До речі, Жадана вона теж вивчила у тому самому університеті, тож має право друкувати у своїх збірках.

У тих збірках, як-от, наприклад у збірці "Юрій Шевельов - учора, сьогодні, завтра", ця влада у вигляді її офіційних представників від науки вчергове доводить, що Шевельов колаборантом не був, тобто з німцями не співпрацював. Про це зокрема йдеться у статті авторки з промовистим прізвищем Склокіна. "Проблема колаборації з нацистами в радянській політиці пам'яті та формування міфів про Ю. Шевельова" називається ця стаття. Тобто чи була колаборація (як запевняє влада, з "радянською пам'яттю"), а чи не була (як намагається довести наука, "формуючи міфи") - довести не дуже складно.

Про це, мабуть, вільно буде дізнатися з розвідки "Новознайдені публікації Юрія Шевельова за 1941-1944 рр.", в яких мова про співробітництво юного мовознавця з редакцією тогочасної харківської газети "Нова Україна". Тобто факт доведений, і хоч вірша "Адольф Гітлер" геносе Шевельов, як товариш Варрава, на першій шпальті не друкував, зосередившись на "датських" нотатках і тих-таки дописах про мову, але для тієї самої влади з "радянською пам'яттю", яка дошки розбиває і збірки видає, цього цілком достатньо. Скажімо, для смертного вироку, як тому ж Варраві.

Словом, перефразовуючи відому приповідку, можна з чистою совістю ствердити, що хоч як ти збірки збирай, все одно вийде Калашник.

Утім, науковці - вони, мамо, хитрі. А пам'ять у тієї влади - радянська, тобто коротка. Вона шукала колаборанта на прізвище Шерех, як підписував Шевельов свої статті в німецько-фашистській пресі, а коли зрозуміла, що це одна й та сама особа, то скінчилася. Тобто настала "незалежність". Щоправда, там, де видали збірку, вона якась двояка. З одного боку, привітальні слова у книжці друкують депутати тих самих рад, з іншого, за наказом згаданих рад розбивають дошку. Тішить те, що хоча б винуватець один. Ну, тобто Шевельов. Чи Шерех? Краще не уточнювати, бо точно знову щось розіб'ють. А так хоч збірка залишиться. Учора, сьогодні, завтра. А там вже й чергові "наші" підійдуть.

Юрій Шевельов – учора, сьогодні, завтра: збірка за підсумками наукових викладів у Харкові 30 жовтня 2014 р. / Ред. кол.: С. В. Вакуленко, В. С. Калашник (голова), Р. А. Трифонов. – Харків: Майдан, 2014. – 184 с.