Ландо Апокаліпсису

...Без зайвих слів одразу треба згадати, що Апокаліпсисом для героїв роману Юрія Винничука "Мальва Ланда" (Фоліо, 2014) була незалежність України, яку вони протягом авантюрної оповіді вперто намагаються не помічати.

Ну, а помітивши, сумлінно уникають, вибравшись і знову сховавшись у нетрях велетенської Сміттярки свого імперського, тобто австро-угорського минулого. У славній літературі того краю завжди так, якщо помітили.

Але не в тім печаль і знаковість роману "Мальва Ланда", який наші кондові галицькі критики утворюють на зручний штамп "гарного письма" у творчому паспорті його автора. Окрім фентезі, маґічного реалізму впереміш із постмодернізмом, романові не бракує ще й стрибків у гречку альтернативної історії.

Свого часу в Каннах, якщо раптом хтось згадає, наробив галасу фільм за романом "Чарівний світ" Ф. Маріяса про те, що було, якби Лорку не розстріляли, і він жив би собі далі. По тому також Дмитро Биков у себе в "Оправдании" про долю поета Мандельштама, і Давид Маркіш у романі "Стати Лютовим" про письменника Бабеля пустилися того самого спокусливого берега. Ага, ще ж Володимир Сорокін в "Голубому салі"!

Але то нещодавно, натомість Винничук – вже давно, адже "Мальва Ланда", кажуть, замислювалася і писалася довго. Тому й поета-футуриста Михайля Семенка не розстрілюють у нього в романі (він опиняється на тій самій Сміттярці), і вояки УПА продовжують свою дефіляду задовго до однойменного твору Василя Кожелянка. (До речі, "Ландо апокаліпсису" в заголовку цього тексту так само апелює до футуристичного "Катафалку мистецтв", але це таке: сам не нагадаєш, Винничук у "Вікіпедії" не виправить).

Що ж до розгортання-збереження свого власного архетипного всесвіту проімперських інвектив в літературі, то "Мальву Ланду" можна порівняти хіба що з "Палісандрією" Саші Соколова. Яка за ідеолоґічними інтенціями, звичайно ж, ближча до творчости Винничука, ніж масово приписуване йому наслідування Борхеса, Грабала, Буковскі та ще купи "паралельної" письменноти.

Але хто б розповів про це читачеві в Україні на початку 1990-х, коли писався роман Винничука? Сорокіна з Толстою і Соколовим наші критики не читали, бо цих авторів тоді ще не було у нашому "незалежному" світі. Ну, а зараз, мабуть, нема про що й розповідати. Залишається хіба що читати. Причому не обов'язково саме "Мальву Ланду".