Батьки для хвостиків — новий тренд стосунків із тваринами
Соціальні мережі знову й знову вибухають суперечками, чи не нав’язуємо ми тваринам людські ролі, коли називаємо себе їхніми «батьками», та чи справді слова, якими ми описуємо зв’язок із домашніми улюбленцями, говорять щось однозначне про нашу здатність поважати їхні потреби. Спробуємо розібратися у всьому цьому.
Батьки для хвостиків / © Associated Press
Тема мови щодо домашніх тварин сьогодні виходить далеко за межі лінгвістики. Вона стосується етики, психології, турботи та того, як змінюється наше уявлення про сім’ю, близькість і відповідальність.
Дискусія навколо терміну «pet parent», або «батьки хвостиків», сюди ж іде «собачий тато», «котяча мама» або навпаки, часто зводиться до протиставлення: або ви «олюднюєте» тварину, або ставитеся до неї холодно та утилітарно. Проте видання Psychology Today розповіло, що реальність значно складніша, ніж здається на перший погляд.
Як ми говоримо про тварин у повсякденному житті
Дослідження 2025 року, присвячене тому, як люди називають свої стосунки з домашніми тваринами, показало важливу річ: жоден термін сам собою не здатен повністю описати зв’язок між людиною і твариною. Велика кількість власників визнають, що мова для них — радше інструмент, ніж буквальний опис реальності. Вибір слів залежить від контексту, співрозмовника та навіть очікуваної реакції.
У колі друзів і родини люди частіше використовують теплі, емоційні формулювання. У професійному чи публічному середовищі обирають нейтральніші слова. Часто це свідоме рішення, спрямоване на уникнення осуду чи непорозумінь. Інакше кажучи, мова адаптується так само, як і ми.
«Батьки хвостиків» — плутанина між людиною і твариною
Використання «батьківської» термінології не означає, що люди не розрізняють потреби тварин і людей. Навпаки, більшість опитаних чітко усвідомлювали:
біологічні відмінності
етичні межі
різні рівні відповідальності
У цьому контексті слова «батьки хвостиків» виконують символічну функцію: вони сигналізують про турботу, довгострокову відповідальність і емоційний зв’язок, а не про буквальне ототожнення тварини з дитиною.
Якщо у людини немає дітей
Окремі дослідження фокусувалися на людях без власних дітей, які називають себе «батьками пухнастиків». І тут результат був не менш показовим, адже навіть у цих випадках люди чітко розмежовують поняття «дитина» і «тварина». Вони визнають різницю:
у потребах
у межах
у відповідальності
Термін «батьки хвостиків» у такому разі стає способом надати значущість стосункам, які не завжди визнаються суспільством як «серйозні» чи «повноцінні».
Що кажуть слова
З психологічного погляду важливо не впадати у крайнощі. Так, існують ризики надмірної антропоморфізації, коли людські потреби починають домінувати над тваринними. Але робити висновки про реальну поведінку людини лише на основі одного слова — передчасно. Термін не завжди відображає:
як людина доглядає за твариною
чи враховує її природні потреби
як ухвалює щоденні рішення
Для цього потрібні не припущення, а глибше розуміння практик і досвіду.
Турбота про добробут тварин, безумовно, важлива, проте так само важливо дозволити людям осмислювати свої емоційні зв’язки так, як їм це близько та зрозуміло.
Замість того, щоб запитувати, який термін правильний, можливо, варто ставити інше запитання: який вигляд ці стосунки мають у реальному житті. Бо, зрештою, не слово визначає якість зв’язку, а щоденні дії, а саме увага, відповідальність і повага до іншої живої істоти.