Загинув, тримаючи оборону Бахмута: у Рівному попрощалися з видатним археологом Олексієм Войтюком

Його називали одним із найкращих реставраторів України. Він мріяв про нове бачення української археології та повну відмову від радянських підходів. Проте на початку повномасштабного вторгнення Олексій Войтюк відклав інструменти дослідника та взяв до рук кулемет. Від 2023 року він вважався зниклим безвісти, і лише тепер, після ДНК-експертизи, громада змогла провести героя в останню путь.

Більше про втрату світового масштабу — у матеріалі кореспондентки ТСН Анни Махно.

Повернення через два роки невідомості

На колінах, схиливши голови, Рівне прощається з Олексієм Войтюком. Він загинув, тримаючи оборону Бахмута, ще 2023 року. Тоді науковцю було лише 38. Весь цей час родина та колеги жили надією, поки не надійшло підтвердження від експертів.

Колеги кажуть: країна втратила не просто військового, а одного з найталановитіших реставраторів та досвідченого археолога, який мав за плечима унікальні відкриття.

Рука, що торкалася вічності

У Рівненському краєзнавчому музеї чи не кожного експоната в залі Давньої Русі торкалася рука Олексія. Він майстерно реставрував кераміку та метал, даруючи артефактам друге життя. Чимало знахідок він виявив особисто.

Проєкти Олексія Войтюка:

• Могильник мідного віку. Олексій знайшов поховання, яке дозволило стверджувати, що поселення в регіоні існували щонайменше на тисячу років раніше, ніж вважалося до того.

• Усипальниця князів Чарторийських. Під час розкопок у Благовіщенському костелі, який за радянських часів перетворили на смітник, Олексій виявив останки знатного роду. Зокрема, ймовірно, самого князя Юрія. Саме рід Чарторийських свого часу фінансував написання Пересопницького Євангелія, на якому нині присягають президенти України.

• Боротьба з контрабандою. Олексій залучався як експерт СБУ для оцінки перехоплених старожитностей — від наконечників списів залізного віку до рідкісних прикрас.

Ольга Морозова, заступниця директора музею: «Реставраторів в Україні сьогодні дуже мало. Фактично з усієї країни до нього були звернення. Він міг, він горів цим, але не сталося».

Від «човна вікінгів» до кулемета

Олексій не лише копав землю — він відтворював історію. Разом із клубом історичної реконструкції «Оствиця» він майстрував точну копію дракара — човна вікінгів — за стародавніми технологіями. Проводив дитячі табори та мріяв про реформу науки.

Юрій Ойцюсь, керівник клубу «Оствиця»: «Він хотів археологію не радянського типу. Наша наука ніяк не вийде з цього замкнутого кола, а Олексій бачив шлях. Ми вже мали це будувати разом».

Попри перенесене онкологічне захворювання та складну операцію, 2022 року Олексій пішов на фронт добровольцем. Став кулеметником у теробороні. Навіть із окопів він продовжував дистанційно проводити заняття для своїх учнів із Малої академії наук.

Непоправна втрата

Колеги-науковці у розпачі: археологія — надто вузька галузь, де фахівці такого рівня готуються десятиліттями.

«Зараз має бути хтось, хто вчитиме наших дітей ставати наступними археологами. На жаль, не знаю, хто це тепер робитиме», — каже Юрій Ойцюсь.

В Олексія Войтюка залишилася дружина, донька, мати та брат. Його ім’я назавжди вписане в історію України — і як дослідника, що рятував минуле, і як воїна, що захищав майбутнє.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН 18:00 НАЖИВО! ВЕЧІРНІ НОВИНИ П'ЯТНИЦІ, 16 СІЧНЯ