Чого хоче Євросоюз

Хоча Україна та ЄС стоять на порозі двох етапних подій у їхньому житті – дострокових виборів до Верховної Ради та початку роботи нового складу Єврокомісії, пріоритети наразі залишаються незмінними: Європа хоче, аби в Україні встановився тривкий мир, а також було остаточно владнано газову проблему з Росією. І в першому, і в другому ЄС готовий виявити максимальне сприяння.

У день міланських переговорів минулого тижня щодо врегулювання ситуації на Донбасі донецький аеропорт двічі обстрілювався бойовиками-сепаратистами, що виглядало як відверте зухвальство і зневага до мінських домовленостей. Ці домовленості хоча й порушуються, однак поклали край широкомасштабній війні і можливому просуванню російських військ вглиб української території – зокрема, вздовж північного узбережжя Азовського моря.

Багато хто нарікає на недосконалість хиткого перемир'я, однак без нього жертв з обох боків і серед мирних мешканців на Сході було б набагато більше. Як то кажуть, поганий мир кращий за гарну війну. Проте все ж в Україні і в Європі існує побоювання, чи не зафіксується нинішній стан речей на довгий час, і чи не перетворить він терени, які перебувають нині під контролем сепаратистів, на ще один "заморожений конфлікт" на пострадянському просторі. Хоча, за словами президента Європейської Ради Германа ван Ромпея, Володимир Путін запевняє європейців, що не хоче на Донбасі нового Придністров'я.

Якщо це щиро, тоді, як висловився британський прем'єр Девід Камерон, Москва повинна вивести свої війська, найманців, озброєння з України. Також Європа наполягає на швидшому виконанні мінських домовленостей в плані розведення на 30-кілометрову відстань важких озброєнь українських сил і бойовиків і створення коридорів безпеки. Також Європа хоче, аби Росія активніше, а не темпами равлика, відводила 17,5 тисяч своїх регулярних військ від кордону з Україною.

В чому наразі не збігаються погляди Європи та України - так це на роль ОБСЄ. Європа обережна, Україна ж прагне максимально активної ролі спостережницької місії ОБСЄ на Сході. Нині на Донбасі півтори сотні спостерігачів, а Київ волів би їх мати в десять разів більше. Європейці ж наполягають, що було б непогано довести чисельність спочатку хоча б до півтисячі.

Європа також абсолютно чітко пристала на позиції України в плані визнання лише тих місцевих виборів в певних районах Донецької та Луганської областей, які передбачені мирним планом Порошенка. І що вони мають відбутися саме 7 грудня, як пропонує Київ, а не 2-го чи 9-го листопада, як хоче дехто з сепаратистів. Будь-які інші вибори в окупованих районах окрім місцевих у грудні, ЄС не визнає.

Аби в плані мирного врегулювання був прогрес, ЄС готовий і надалі тримати санкції проти Росії на повну силу. Як заявляють європейські дипломати, наразі жодна країна ЄС – жодна з 28-ми – не хоче послаблення санкцій проти Росії. Про скасування чи відтермінування їх взагалі мова не йде.

Інший моментом, який нині турбує ЄС, є газове питання. ЄС став вже повноцінним третім учасником газових перегорів між Києвом та Москвою. І це добре. Бо коли домовляються лише українці і росіяни, то позиції Києва у двосторонньому форматі апріорі слабші. ЄС ніби вирівнює це. Також його участь є запобіжником проти кулуарних непрозорих домовленостей та корупційних схем, які завжди супроводжували українсько-російські газові взаємини.

Звичайно, Європа, залучаючись до переговорів, виходить не лише з бажання допомогти Україні, а й з власних прагматичних інтересів: на порозі зима, яка може бути суворою, і ЄС не хотів би мати перебої з поставками російського палива. Київ, до речі, не отримує газ з Росії в червня. Але на тлі конфлікту на Сході, це вже якось і не помітно, однак справді насувається економічні важка зима...

Отже, Україна та ЄС хочуть, аби почалося практичне втілення Угоди про асоціацію з новим парламентом і щоб президент Порошенко міг взятися за свою Стратегію-2020 – це той самий рік, коли Київ планує подати заявку на членство в ЄС. А ЄС, розуміючи всі складності воєнного часу, прагне нарешті бачити економічні реформи в Україні. Для всього цього, звичайно, Україна, насамперед, повинна бути з миром і газом.

Ростислав Хотин, Радіо Свобода