Клюски під соусом брешемель

Можна тільки уявити собі, яка свобода слова чекала б нас, якби до влади прийшла... "Свобода". Задля справедливості, мабуть, пора б уже назву поміняти. Наприклад, партія "Локшина", а по-галицькому "Клюска".

Тоді б ми уже знали, що саме нам вішають на вуха.

Досить було газеті "Експрес" розслідувати чергову аферу, в якій замішаний особисто Олег Тягнибок, як незабаром вигулькнула писулька, підписана трьома лідерами опозиційних партій. Яценюк, Кличко і Тягнибок, як з'ясувалося, глибоко обурені статтею "Гроші Тягнибока. Угода з дияволом".

Що Тягнибок читав цю статтю – немає сумніву. А от чи читали два інших лідера – великі сумніви. Якби вони читали, то, мабуть, відмовилися б ставити свої підписи під колективним листом сумнівної вартості. Та й де це було бачено, аби група політиків раптом дружньо ополчилися проти якоїсь статті?

До того ж ця стаття лише констатує настільки прозорі й очевидні факти, що Тягнибок навіть не знайшов за можливе виступити із якимсь притомним запереченням, а ще простіше – подати до суду.

Ба й справді: якщо усе, що у тій статі, наклеп, то для чого обурені колективні листи? Хіба були колись такі випадки, щоб колективні листи змінювали думку газети і зупиняли журналістське розслідування?

Ой, згадав – таки були. В епоху СССР такі колективні листи, підписані доярками, ланковими і шахтарями, організовано відправляли людей на Сибір або ще організованіше на розстріл.

Але ж ми живемо в інший час і свобода слова у нас задекларована усіма, навіть владою. Тобто коли "Експрес" критикував владу, львівського губернатора, якому і зараз заливає сала за шкіру, то усе було добре. Та щойно газета почала досліджувати, хто ж саме з кримінального світу заховався під крильцем "Свободи", одразу посипалися звинувачення в заангажованості, продажності й т. д.

А однак до суду так і не доходить. Газета уже не натякає, а відверто просить: подайте до суду!

Але ж, коли нема чим крити, залишається й далі вішати клюски.

Бо ж факти невмолимі. Ще один псевдо-лікар Новицький, який широко розрекламував свій протираковий препарат "україн", виявився шарлатаном. Його арештувала австрійська поліція за те, що збував незареєстрований в Європі препарат, а при обшуку знайшли не тільки цілий склад ампул "україну", але й наркотики, які входили до його складу.

В інтернеті доводиться тепер читати про те, що пан Новицький дуже гарна людина, допомагав усім емігрантам, які вирушали через Відень у світ далекий. Але що це має до речі? Може, він і добра людина, але порушував закон, торгуючи препаратом, якого не визнали у жодній цивілізованій країні, препаратом, який не пройшов жодних наукових випробувань.

Це у нас мадам Таблєткіна може втюхувати ту саму заборонену вакцину під різними назвами, незважаючи на те, що діти від неї вмирали. Австрія не належить до країн, які загрузли в корупції настільки безнадійно, як ми.

Яким же боком до афери Новицького причетний Тягнибок? А таким, що він і його родина були наближені до Новицького і мали спільний бізнес та спільний офіс. А пан "доктор" навіть не раз виступав спонсором партії "Клюска". В подяку наш галицький дуче не раз широко пропагував чудові ліки від раку.

А тим часом представник австрійської поліції заявив, що жертвами бізнесу Новицького стали тисячі людей у світі. Тягнибока він при цьому не згадав, але ж на дуче шапка горить, а тому у заяві трьох читаємо про те, що газета опублікувала "бездоказові звинувачення у причетності політика до смерті сотень людей".

Ніхто ще Тягнибока в цьому не звинуватив. Але дивно, що лідери опозиції у своїй заяві не вдалися до конкретики і не висловили також стурбованості долею пана доктора, який торгував упродовж двадцяти років разом із родиною Тягнибоків препаратом, що викликав наркотичну залежність. Бо якщо виступати єдиним фронтом на захист Тягнибока, то чому ж те саме не вчинити на захист Новицького?

Але тут уже зась. Тут уже не продажна українська правнича система, а європейська.

Двадцять років поширювалася брехня про те, що цей препарат здатен перемогти рак на будь-якій стадії. Газета вдалася до дуже простого доказу – вона опублікувала – фотографії цвинтарних могил кількох найближчих родичів Тягнибока і Новицького, котрі померли останніми роками від раку. А також могилу Юрія Іллєнка, другого номера в партії Тягнибока. Йому теж не допоміг диво-препарат.

Як можна пояснити цей дивовижний феномен? Препарат допомагає усім, окрім дорогої родини дуче? Та ще якої родини! Родини медиків!

Від раку помер зовсім недавно вітчим Тягнибока, якого я знав особисто, як і його першу дружину і сина, які теж померли від раку.

На цьому тлі дивним видається твердження підписантів не тільки про "бездоказові звинувачення" газети "у причетності політика до смерті сотень людей", але й у причетності до смерті людей "дуже йому близьких".

Тут унтерофіцерська вдова сама себе шмагонула. Бо якщо диво-препарат такий дієвий, то чому Тягнибок не обдарував ним своїх родичів? Хоча залюбки дарував його хворим дітям. А якщо не дарував родичам, то висновок простий – він знав, що це фікція. Тоді він справді не причетний до їхньої смерті. Але причетний до афери.

Не маючи жодних аргументів, Тягнибокові не залишилося нічого іншого, як зарахувати "Експрес" до олігархічних видань. Чому б тоді не назвати прізвище самого олігарха, якщо він є?

А ще зовсім недавно, 13 серпня 2013 року, лідери об'єднаної опозиції опублікували заяву на сайті "Батьківщини", де назвали газету "Експрес" подумати тільки! – "найтиражнішим та найпопулярнішим україномовним виданням, яке відоме серед читачів своєю чесною, принциповою та об'єктивною позицією у висвітленні діяльності не лише влади, але й опозиції".

І як тоді пояснити цю кумедну заяву? Ігор Починок справедливо зауважує, що "не варто політику, тим паче опозиційному, боротися із газетою заявами, а не аргументами. Ми радимо Тягнибоку звернутися до суду і там щось спробувати довести. Але Тягнибок знає, що це неможливо. Тому спроба сховатись за заявою – це, на моє переконання, вчинок боягуза, котрим керує страх перед подальшими викриттями".

Розслідування діяльності Тягнибока в газеті "Експрес" почалися не сьогодні. На попередні статті теж не було жодної адекватної відповіді, а лише потрясіння повітря. Досі товаришка Фаріон не визнала, що була діяльною комуністкою, досі кримінальний авторитет не назвав науковий заклад, в якому начебто здобував економічну освіту і не засвітив диплому. І досі вони ж таки не подали до суду.

Чому? Бо на суді змушені будуть відповідати не пустопорожніми фразами і колективними листами, а фактами. А ці факти можуть виявитися ще незручнішими.

Юрій Винничук