Привіт із Хорватії

Відпочиваю я оце в Хорватії, але стежу за новинами з інтернету. Тому-то не міг я оминути увагою рекламної заманухи на тему Криму, якою розродилася Яна Клочкова.

"Наши курорты учатся принимать гостей и бьют рекорды по их количеству", – повідомляє вона сенсацію, яка однак дуже далека від правди.

Читачі на цю фантазію відповіли фактами: до Криму цього літа приїхало значно менше відпочивальників, ніж минулими роками. Практично не існує готелю, в якому не було б вільних номерів, а кімнати й апартаменти пропонують на кожному кроці.

В Болгарії у цей час можна добряче побігати по спеці в пошуках номерів у готелях, на щастя є апартаменти за 25-30 євро на добу з усіма вигодами.

Читачі, ясна річ, накинулися на бідну Яну, як оси, повідомляючи навперебій ціни в Криму і за кордоном. Один із читачів відгукнувся так:

"В этом году жители Крыма сообщают что туристов почти не приехало. Народ в шоке – на что жить зимой. В мире вообще скучновато отдыхать без матерщины гомо советикусов, без хамства персонала, без толпы вездесущих и наглючих кавказцев, без шаурмы из бродячих собак и дорогущих блюд в дорогущих ресторанах, но из тех же собак, без бабушкиного чернильного джамура с этикеткой "Мускат марочный", без ссущих в море белогорячечных россиян, без стонущих по ночам на весь отель приезжих шалав, без проколотых шин вне принудительных стоянок, без миллиона пруссаков, без мордобоя везде и всегда...Уныло и тоскливо на мировых курортах. Нет, в Крыму весело, Крым вне конкуренции!"

Але Яна не втрачає ентузіазму і розповідає про неймовірний сервіс у Криму та шведські столи. От тільки про ціни вона нічого не каже. А тим часом той спа-готель "Море", який вона розхвалила, не викликає жодного ентузіазму.

Напівлюкс для сім'ї (2 дорослих і дитина з повним харчуванням) – 3 860 грн. за добу. Множимо на 15 днів і маємо 57 900. В євро це 5 400 – 5 500.

Санаторій "Чорноморець" в Пісочному дешевший – 3 750 євро за 15 днів. Кілька років тому я в ньому відпочивав і мушу сказати, що харчування там було злиденне. Жодного разу не було шматка м'яса (окрім бройлерів), а самі лише переробки: катлєти, макарон па-флотскі, фарширование пєрци і т. д.

Але справжніми пєрцами там була охорона, яка з суворим виглядом стежила за тим, аби діти не вибігали на траву. При чому це були не клумби, а величезні галявини. Втримати дітей було неможливо, бо там красувалися гномики.

Ну і діти час від часу бігали, щоб обняти гномика чи сфоткатися. Охорона це швидко присікала, навіть не подумавши, що до дитини варто було б і усміхнутися.

Крим – це заповідник совка. Там люди живуть лише для того, щоб заробити протягом сезону кошти, за які потім можна бити байдики цілий рік. Але курортний сезон у Криму триває лише три місяці, це не порівняти з Єгиптом, Туреччиною і Грецією.

Крим просто мусить накручувати ціни, бо іншого виходу нема. Греція і Туреччина удвічі дешевші. Але не тільки в цьому причина. Кримський сервіс – це те, що відлякає кожного, хто встиг побувати за кордоном.

Якщо їхати у Крим в апартаменти і готувати самому, то й тут відпочивальник зіткнеться з дорожчими продуктами, аніж будь-де в Європі. Та що казати, коли в Німеччині картопля, кавуни й дині дешевші, ніж у Криму.

Але наш бадьорий оптиміст Азаров має іншу думку: "Навіщо брехати людям, що в Україні все дорожче? Мільйони наших громадян бувають за кордоном і знають, що там продукти значно дорожчі!"

Можливо, я не належу до цих мільйонів і мене виділили в якусь іншу графу, як і тисячі галичан, які їздять за продуктами в сусідні країни.

Поїхали б і ви, Миколо Яновичу, та поглянули скільки українських авт. завантажується біля їхніх супермаркетів, або поспостерігали на митниці за тим, як ці авта повертаються назад ущерть наладовані.

Який дурень відкривав би в Україні крамниці з італійськими, німецькими чи польськими продуктами, якби вони були дорожчі?

Але що там говорити про сусідні країни, котрі значно відстають від країн Західної Європи. Візьмімо, наприклад, курортну Іспанію, де сновигають хмари туристів, але ціни далеко не "туристичні" чи то пак кримські.

1,75 євро – літрова пляшка оливкової олії. 0,7 євро молоко. Кілограм рису чи кілограм спагеті – 1,35 євро.

Під вечір на базарі продають усе зі знижками, в результаті овочі і фрукти по кишені будь-якому українцеві.

В Криму номер без кондиціонера 50 євро, а за ці ж гроші в Греції можна жити два дні в номері-люкс.

Як тут не згадати славетну кримську каналізацію, яка стікає в море? Безкоштовних туалетів нема, а біотуалети дорожчі, ніж на Хрещатику. От народ і справляє в морі потребу.

Я з 2007-го не відпочиваю в Криму. Їздив до Болгарії, Чорногорії, а останні кілька років лише до Хорватії. Можливо, тут промовляє галицька кров, бо ж ми колись жили в одній країні, і галичани залюбки там відпочивали.

Апартаменти в Хорватії з усіма вигодами для однієї сім'ї коштують від 50 євро, залежно від відстані до моря. Можна знайти й дешевші. У селах на березі моря можна винайняти кімнату з кухнею за 30 євро.

Але ми живемо в готелі на острові. Просторий номер з великою терасою, видом на море і харчуванням для двох дорослих і дитини – 150 євро в день. Парасольки, лежаки і пляжні рушники безкоштовні. Як і пляжна сумка. І кілька різних басейнів з джакузі.

А годують так, що в Криму такого харчування за жодні гроші не знайдеш. Щодня десять видів риб (тунець, скат, дорада і т. д.), а ще креветки, раки, мідії, кальмари, восьминоги і т. д. Не кажу вже про розмаїте м'ясиво (в тому числі індичатина і ягнятина), овочі, фрукти й десерти.

Але навіть якщо у Криму колись і буде схожий сервіс за ці гроші, то однаково їхати туди не хочеться. Бо чого бракує совковим кримчанам, як, зрештою, і усім нам – це усмішок.

Я не бачив аби хтось із персоналу готелю в Хорватії не усміхнувся до дитини, не сказав якогось привітного слова відпочивальникові, чи – о диво! – не привітався. Такого просто не буває.

А спробуйте уявити собі офіціанта, якому ви у ресторані замовляєте воду (за гроші,звичайно), а він каже: "Нема сенсу вам купувати пляшкову, бо я таку саму принесу вам бутильовану безкоштовно!!!"

Я отетерів. В голові відразу зазвучали фанфари і литаври.

А ще гучніше фанфари звучать від усвідомлення того, що ти в Хорватії – українець, а не малорос. І тут кожен з обслуги буде завше з увагою прислухатися до твоєї української мови, перепитувати і уточнювати, а не скаже: "Ізвінітє, нє панімаю". Як то буває не тільки у Криму, а й навіть у столиці.

А на тому "хвала" за увагу і "до відженя".

Юрій Винничук