Ржунімагу

Ржунімагу

Роман Чайка

Неадекватна реакція репресивної машини влади лише запускає механізм насмішок та зародження анекдотів, в яких хтось закликає "насосі на дачу", а намальовані якісь незрозумілі гідравлічні аґрегати, то обіцянки розвивати метро в столиці й "купуваті нові вагіни".

"Сміх – це сонце, яке проганяє зиму з наших облич"

Віктор Ґюго

Будь-яка влада може дозволити собі бути ефективною або не дуже, красти багато або не дуже, дотримуватися законів або так собі, вибірково, може викликати повагу або не зовсім, бути страшною або в міру жорстокою, але не може бути потішною у своєму щоденному маразмі. Одна справа коли "антисовєцькі" анекдоти вигадують у партійних штабах політичного супротивника, а інша ситуація – коли сотні "ґеґів" складає і розповідає сам народ. Бо тоді навіть диктатор з "армією" міліції, прокурорів й спецслужб, які лишаються тупими й недолугими у своїх солдафонських діях, не можуть зупинити насмішки, перехопити кпини й анекдоти. Сміх вислизає з облави і лунає їм у спину.

З часів залізобетонного колаптоїдного надзвукового яйця влада сприймає насмішки над собою зі скреготом зубів. Звідси й істеричне хамство на прес-конференціях, коли журналісти запитують можновладців про факти й ситуації, які вже встигли обрости десятками анекдотів. Можна пригадати численні хамовиті випади прем'єра Азарова і його "тикання" журналістам. Саме Азаров є втіленням "народних анекдотів", такий собі новітній Вовочка і Чапаєв в одному флаконі. Лише його спосіб мислення та висловлювання вже багато років залишається ґумусом для вирощування супер-анекдотів. Від нього у фолькльор для нащадків перейшли численні "кровосісі", які то дивуються зовнішній рекламі при дорозі в Конча-Заспу, де хтось закликає "насосі на дачу", а намальовані якісь незрозумілі гідравлічні аґрегати, то обіцянки розвивати метро в столиці й "купуваті нові вагіни".

Вгаратати 100 мільярдів у хатинку над річкою – анекдоти про золотий унітаз самозароджуються, як гриби після дощу. Коли за два роки стоматолог перетворюється на мільярдера з Форбс – чекай лавину анекдотів про єдиного пацана, який у цій країні ще працює. Посади клоуна, у якого сіпається око, стрибає брова, коли цей паяц ще й затинається і по складах щось зачитує з папірця – навіть мантія не врятує блазня від обростання анекдотами.

Неадекватна реакція репресивної машини влади лише запускає механізм насмішок та зародження анекдотів. А система БіБіСі – "баба бабі сказала", помножена на миттєвість Інтернету – запорука, що система репресій та залякування не досягає високої мети, навіть іменем сакрального 2015 року.

Як влада стала музою для створення анекдотів? Беремо один із численних останніх прикладів. Тушки-Табалови з перекошеними обличчями, посипані снігом отримують держаком від прапора по голові під стінами парламенту, тролінг Ляшка на телекамеру, який захлинувся від сніжки в рот.

Але головне – наступне кримінальне провадження та сотня допитаних "терористів-фашистів" за сніжку в депутаток.

Заява Партії Регіонів про сніжки й "фашизм на порозі вашого дому" - це вже коротка збірка анекдотів. Розхапають на цитати – і до ворожки не ходи.

Писаки з сайту головної партії країни спромоглися без жодних знань історії й політології об'єднати в одне ціле "сніг-фашизм-тероризм-нацизм". Там суцільна колізія – "підпис здесь і підпись здесь".

Ось типовий портрет "юного фашиста":

Але як можна було за один день створити таку кількість анекдотів?! Уся країна покадрово дивилася "сніжковий теракт". Навіть дуже вчені лікарі-ескулапи не зможуть пояснити, яким чином сніжка, яка влучила у спину регіоналці Льовочкіній, викликала "струс мозку" у владної дами Горіної? Цікаво буде подивитися на подальшу публічну кар'єру цієї "жертви тероризму й фашизму", як тільки вона з'явиться на світ Божий, адже останні тижні вона очолює хіт-паради й посунула "головну кровосісю" з анекдотичного Олімпу.

Коли влада застосовує заборони й насильство, то саме інформаційний супровід цих "подвигів" - уже збірник анекдотів. Суди забороняють мітинги, бо "люди можуть пошкодити трамваї". Блискуче! Жванецький плаче-ридає в куточку. Якийсь містичний "козак" Ґєпа перекриває мільйонний Харків трамваями і тролейбусами, які стали майном партії влади. У трамваїв виявляється також є партквиток?! Усі матюкаються цілий день – увечері вже відро свіжих анекдотів до столу. За послідовну й гуманістичну позицію принципового Колесниченка ще в денний час жбурляють фекаліями – увечері вже сотня "ржаків" про кругообіг лайна в природі.

Десять молодих активістів з "Демальянсу" прийшли під хатинку № 1 – і 50 спецментів з повним обладунком їх беруть в облогу. Чому? Бо "нізя" – йде боротьба з паводком! Хатинку №1 затоплює, це вже потопаючий острів відрізаний водами від світу!!! Ті самі молоді люди другого дня приходять допомогти "боротися з паводком" - їх хапають, допитують, саджають на 5 та 7 діб арешту. Чим не анекдот?!

А можна було б якось по-іншому усе владнати. Коли спеціальні дозорці-снайпери, замасковані під кущі акації, ще на підступах до Межигір'я дали б чітку інформацію про кількість "терористів" та примкнувших до них "екстремістів", їх швидкість пересування і точні координати GPS – от тоді можна було б дати попереджувальний залп із гармат, які прикривають Хатинку №1 зі сторони київської дамби. Так – короткий "килимовий" загороджувальний обстріл.

Якщо б ця "молодіжна боївка київської Аль-Кайди" все-одно не спинилася – тоді винищувачі мали б повне право застосувати ракети класу "повітря-земля". Потім територію від впертих "недобитків" зачищають гелікоптери. І все – можна нарешті спускати з ланцюгів пів-сотні беркутівців і собак. І гнати тих мерзотників назад на Київ. Весела гра для вправних двоногих міліціянтів та їх чотириногих побратимів – "швидкісна Зарніца". Весело й красиво. Увечері головні телеящики країни могли б розповісти про подвиги невідомих солдат - секретних агентів Вітчизни і одразу продемонструвати глядачам фільм "Падіння Олімпу". Мовляв: не лише у нас, навіть в США дикі корейці захоплювали Білий дім.

Усе це й подібне вже не раз було в "совєтській" історії України. Навіть за кривавого Сталіна сміх і кпини не змогли подолати. Навіть в'язні комуністичних концтаборів сміялися і розповідали анекдоти про вождя й партію. А тепер, коли "потішна автократія", послаблена інтелектуально, але численно посилена недоумками та різними "антикризовими менеджерами", щодня породжує маразм і сама ж його інформаційно розповсюджує, то вся Одеса має хвилюватися. Бо скоро столиця гумору може насильницьким шляхом бути переведеною до Києва. Сміх долає страх, а страх боїться сміху. Леся Українка, яка жила за подібного царату казала: щоб не плакать, я сміялась.

Повʼязані теми:

Наступна публікація