Безумний Сід
Гітарист легендарних "Sex Pistols" Сід Вішес неодноразово намагався зіскочити, змінитися, повернутися додому, але не зміг, та й подружка Ненсі не дозволяла.
Однією з причин написання книжки "Сід Вішес. Надто швидкий, щоби жити…" її автор Алан Паркер називає бажання реанімувати свою епоху, очистивши від бруду ім'я людини, чиї записи він купував, ще будучи школярем. Людини, яка померла, так і не знявши з себе звинувачення у вбивстві, якого вона не скоювала. Насправді ж, разом із життєписом Сіда Вішеса – культового музиканта з гурту "Секс пістолз", який помер від передозування героїном у 21 рік, і досі вважається вбивцею своєї подружки – вийшов трагічний портрет британського покоління кінця 70-х, що сповідувало принцип "живи швидко, помри молодим".
Алан Паркер "Сід Вішес. Надто швидкий, щоби жити…"
Кажуть, Сід Вішес винайшов танець "пого", який полягає у підстрибуванні на місці, але особливої користі з цього не мав; він був автором головної сентенції панку про те, що їхня музика – це один-єдиний (а не "три правильні", як вважалося пізніше) акорд, але грати на гітарі так і не навчився, та й трагічну карму сам на себе накликав, намагаючись сподобається дівчатам своїм хуліганством, культивуючи насильство, і при цьому беручи на себе відповідальність за вчинки, яких не скоював. Наприклад, вперше постати перед судом Сіду довелося після того, як хтось в клубі розбив об стіну кухоль з пивом, скалки обсипали юрбу, і один з них потрапив у око дівчині. Хоча, всі знали, що імідж крутого хлопця він плекав з бажання наслідувати лідера гурту, Джоні Роттена. І в бійках він завжди стояв осторонь, воліючи напад нишком ззаду, або у натовпі.
Сам він всіляко викорінював в собі будь-які натяки на ніжність і любов, і все одно Сідом Вішесом (Розпутним) його називали тільки близькі друзі, бажаючи підтримати імідж гурту і заразом зарозумілість юної зірки. Сам він неодноразово намагався зіскочити, змінитися, повернутися додому, але не зміг, та й подружка Ненсі, яка за словами автора книжки, "суміщала професію стриптизерки і повії" і "завжди була готова поміняти мінет на торч", не дозволяла.
Крім усього іншого, книжка Алана Паркера – про те, як панк з лондонського руху став національним феноменом, повним веселих і не дуже історій. Про концерт "пістолетів" на Темзі перед королівським палацом, про скинуті на людях штани і мінет під час виступу, про американське турне і випорожнення Сіда на груди фанатці – коротше, про все, що пізніше увійшло до документального фільму "Живий чи мертвий" про безумного Сіда Вішеса.