Життя в бетонних стінах

"Іноді мені здається, що я живу беззмістовним життям, яке вміщається усього в чотири бетонні стіни. Кожного ранку я прокидаюся від нав'язливої мелодії. Я її ненавиджу. Це будильник. Восьма ранку. Мені потрібно на роботу. Я живу, неначе робот, який щодня ходить на виснажливу працю. Я не подорожую світом, не їжджу автостопом від міста до міста, не п'ю зранку замість гіркої кави молоко зі свіжозрубаного кокоса. Я рідко бачу море і гори, а друзів лише на вихідних. П'ю алкоголь по п'ятницях. У мене відпустка раз на рік і кожного дня в календарику я викреслюю дні до її початку.

За вікнами великого офісу, в якому я працюю, пори року змінюють одна одну. Я ці пори року не бачу і не відчуваю. Бо вони проходить повз мене – як і більша частина мого життя. Щодня в моїй голові крутяться слова з пісні гурту "Лєнінград" "Тебе повезло, ты не такой как все, ты работаешь в офисе".

Мій день на роботі починається о 10:00 і закінчується – в кращому випадку – о 19:00, а іноді навіть о 22:00. Я працюю у великій компанії вже багато років поспіль. Я б, може, і не працював, але мені, як і всім, потрібні гроші на те, щоб утримувати себе, свою родину, платити за оренду квартири, допомагати батькам, забезпечувати дитину, відкладати на відпустку, купувати новий одяг, продукти. А ще у мене кредит в банку. Я ненавиджу своє життя, але в мене немає вибору".

_______________________________________________________________________________________

Подібний монолог я неодноразово чула від своїх друзів. Подібні монологи крутяться в головах мільйонів людей цієї планети.

Багато з них, в тому числі і дехто з моїх друзів мріють про фріланс.

Це зараз модно і іноді навіть вигідно. Але підступність полягає в тому, що життя фрілансера здається кольоровим і веселим лише декілька перших тижнів. Потім в якийсь момент ти починаєш розуміти, що є низка причин, через які цей вид діяльності стає нестерпним. Найважче - це самоорганізуватися. Щоб зробити щось вдома, треба реально напрягтися.

Бо вдома є диван, телевізор, інтернет, холодильник зі смачною їжею, але немає злого начальника, який пильнує, наскільки сумлінно ти виконуєш поставлені перед тобою завдання.

Вдома можна спати до дванадцятої і засинати під ранок. Знаходити тисячі важливих відмазок, аби не робити свою фрілансерську роботу вчасно, аби відкласти її до кращих часів (наприклад, до останньої ночі перед дедлайном).

Колись я думала, що якщо буду працювати фрілансером, то у мене одразу з'явиться час на перегляд улюблених фільмів, прочитання безлічі книг. Я уявляла, як щодня гулятиму в парку, а працюватиму виключно в милих кафешках.

Спочатку так і було. А потім я зрозуміла, що мені не вистачає людей навколо. Поступово з екстраверта я почала перетворюватися на людину, яка майже цілий день мовчить, бо постійно знаходиться вдома.

Замовлення стали нестабільними, відповідно, зарплатня також. Так, я багато читала і переглядала цікаві фільми, але в якийсь момент усвідомила, що живого спілкування вони мені не замінять. Я зібралася з силами і повернулася до офісного життя.

Загалом за останні вісім років я спробувала себе у різних ролях і експериментувала з різними графіками. Окрім фрілансу і роботи в офісі з 10:00 до 19:00, я часом все кидала і не працювала взагалі, а іноді проводила по декілька місяців у відрядженнях.

Тож стосунки з роботою у мене були різні і не постійні. То я її знаходила, то вона мене. То я її втрачала, то вона мене. Бувало, що я боляче "падала" і думала, що це вже все, це кінець. Але набиралася сил і підіймалася, знаходилося щось нове. Була така робота, за якою я світу білого не бачила, а була й така, що встигалося і особисте життя влаштовувати, і проекти класні в реальність втілювати.

За цей час я зрозуміла для себе одну важливу річ: неважливо, де ти працюєш – вдома, в офісі чи на вулиці. Важливо лише те, чим ти займаєшся. Якщо твоя робота приносить тобі задоволення, ощасливлює тебе, допомагає самореалізовуватися і ти нею дихаєш, то насправді ти вже автоматично щаслива людина.

І якщо щоранку ти прокидаєшся з жахливим настроєм і не чекаєш нічого хорошого від життя – потрібно наважитися на зміни. Бо по-справжньому щасливі лише сміливі.

Пам'ятайте, що життя нам дане для задоволення, не для муки. А головне – що неможливого не існує.

Долучайтесь до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!