Я звикла бути одною

5 листопада у Лондоні Ви покажете нову концертну програму "KaaschantePiaf". Це буде копіювання стилю Едіт Піаф чи Ваша власна версія її музики?

Це буде концерт у пам'ять про Піаф. Тому це не імітація під Едіт Піаф, це моє осмислення її – тому і назва така - "Каас співає Піаф". Я вибрала ті пісні, які добре відомі публіці. Але є і ті, які невідомі широкому загалу. Я покажу історію життя Піаф. Наприклад, її зустріч з Марселем Серданом, її знайомство з Жаном Кокто.

На відміну від майбутнього сольного концерту, у Вас часто були дуети. Так, у 2008 році, в лютому – російськомовний дует із гуртом "УМАТУРМАН" (пісня "Не позвонишь"). Доволі успішний, правда? Нині з хлопцями підтримуєте дружні стосунки, спілкуєтеся?

Слово "дружні" – це надто сильно сказано. Звісно, контакти ми зберегли, але це не означає, що я щоразу, приїжджаючи до Москви, з хлопцями зустрічаюся чи зідзвонююся, ні. Ми зробили хороший спільний проект, він сподобався людям, а тепер у нас – різні шляхи. Ця спільна робота – це уже минуле. Повторювати її нема сенсу. Треба дивувати слухачів чимось новим.

Ви нещодавно заявляли, що Ваше життя - це гастролі, постійні переїзди. А де те місце, де Ви відчуваєте себе комфортно?

У себе вдома, у своїй квартирі! Де б вона не була – чи то в Парижі, чи то у Москві. Чи то на півдні Франції – головне, щоб це була моя власна квартира – не орендована, не помешкання друзів. Моя власна. Тільки тобі я розслабляюся.

Ви найменша у своїй сім'ї: ще є 5 братів та 1 сестра. Як часто бачитеся?

Три-чотири рази на рік. Коли велика сім'я, не так-то просто часто спілкуватися. Та і географічна відстань дається взнаки. Я дуже шкодую, що ми не можемо бути разом так часто, як хотілося б. Я знаю, що вони думають про мене, я думаю про них. Наші долі, на жаль, абсолютно різні. І знаєте, на початку кар'єри мені було дуже складно, мені шалено не вистачало родини. Не одну ніч провела я у сльозах, не одну телефонну розмову закінчувала істерикою. Але час пройшов… тепер я звикла бути одною.

Ні… ні, навіть заради любові це не можливо. Бо це уже буду не я. І я точно знаю: в якийсь момент мені почне не вистачати мого справжнього життя. Сцена - це моя пристрасть і я обожнюю те, що відбувається у залі. Жоден дім, жодна сім'я мені цього не замінить.

Вас зв'язує дуже тепла історія з Аленом Делоном. Він свого часу ходив на Ваші концерти, дарував Ваші улюблені червоні троянди. І одного разу сказав: "Твій успіх прийде, але Ти заплатиш за нього самотністю". Слова справдилися?

Коли він мені це сказав – ще на початку моєї кар'єри – я це сприйняла просто як жарт друга. А потім, уже з часом я зрозуміла, яку страшну правду він сказав. І Ален Делон мав рацію. У мене зараз часто бувають такі моменти самотності. І тоді говориш сама собі, що треба щось робити, що треба цю пустку в душі чимось заповнювати, треба рухатися вперед. Але складно буває дуже складно. Так, звісно, моє життя – це не те, класичне життя, яке може мати жінка: домашній затишок, діти, чоловік, сім'я. Я цього не маю. І не знаю, як це. Хоча я мрію: настане день – і я зрозумію, що мені такого спокійного, звичайно життя не вистачає. Але цей момент поки не настав.

Коли такі приступи самотності і депресії трапляються, до кого звертаєтеся? Чий номер набираєте?

Іноді дзвоню друзям, іноді комусь з родичів, буває і таке, що дзвоню черговому "кавалеру" – вони себе часто люблять називати моїми "нареченими". Та часто буває, коли мені самотньо і в мене депресія, я закриваюся в квартирі – і починаю прибирати. Генеральне прибирання допомагає розібратися з думками, або – як мінімум – відволіктися від них.

Але буває дуже боляче, коли я їду на відпочинок – і навіть не знаю, кого з собою взяти.

А бо ще гірша депресія буває після концерту. Такий великий контраст: ще кілька хвилин тому я була на публіці – а потім мить – і я вже сама в залі, сама повертаюся додому – і тільки моя собачка, Текіла, біля мене.

У Вас серйозних тривалих стосунків з чоловіками досі не було. Складається враження що Ви боїтеся великого кохання.

Щоби любити когось, треба спочатку полюбити себе. А у мене з цим проблеми… Раніше я себе навіть … ненавиділа. Це було особливо після смерті мами. А тепер я до себе ставлюся значно краще і більш поблажливо. Вчуся любити себе.

Тобто нареченого чи просто коханого досі поруч немає?

Немає! Моє серце вільне! Я в пошуках!

А який чоловік повинен бути біля Вас, Патрисіє?

Він має вміти дивувати. А інше – треба відкривати у ньому. Треба, щоб він щось міняв у мені. Він має дарувати мені любов і ще щось таке, чого я не знаю. А якщо він ще і красивим буде – то я тільки за!

Я знаю, що Ви добре спілкуєтеся з Володимиром Путіним. А як щодо дружби з сім'єю Сакрозі?

Так, з Володимиром ми спілкуємося, не так, щоб дружимо, але іноді зустрічаємося. А от ні з Ніколя Саркозі, ні з Карлою Бруні не спілкуюся. Вони далекі від моїх переконань люди. Ми по-різному ставимося до світу.

А голосували тоді за кого на останніх виборах у Франції?

Я не голосувала! Не голосую взагалі. І не буду голосувати в майбутньому.

Мирослава Ульяніна