Маленьке пригода в Бангкоку

Менше тижня тому ми з молодим чоловіком повернулися з Тайланду! Це була наша перша поїздка за межі СНД. Перша і незабутня! Сказати, що Таїланд - це прекрасна країна - не сказати нічого! Емоції від поїздки переповнюють через край і навіть час на телефоні ще не київське, а їх, тайське! Тому як фізично то вже в Україні, а душею і думками ще там, в країні посмішок!

ми Їздили відпочивати на 2 тижні, в Паттайю, через Бангкок. Пляжний відпочинок, всілякі екскурсії, катання на слонах, крокодиляча ферма, річка Квай, традиційне шоу, тайський масаж, Wallkin Strit, острови-це лише найменша частина від побаченого і пережитого за цей відпочинок. І, напевно, не вистачить і 10 сторінок, щоб розповісти про всі наші пригоди.

На превеликий жаль в період поїздки, сам місто Бангкок був закритий для екскурсій в зв'язку зі сформованою політичною обстановкою. Тому ми бачили сам місто зі сторони, з вікна автобуса, повертаючись з екскурсій і слідуючи безпосередньо з аеропорту і в аеропорт. Особисто мене це місто вразило своєю величчю, красою і міццю... Незвичайне видовище! Але так як суть усієї цієї історії повинна зводитися до розповіді про Бангкоку, то хочу поділитися з вами нашим одним маленьким пригодою, яке все-таки сталося з нами за той недовгий період часу, коли ми перебували в аеропорту (одному з найбільших в світі!!!) тайської столиці.

Справа була ось як: відпочивши в Тайланді, ми як і всі справжні і правильні туристи завантажили цілий чемодан сувенірами та подарунками для друзів і близьких для вивезення на рідну неньку Україну. У список тайської всякої-всячини увійшли: кошик з самими екзотичними фруктами (у нас такого добра не знайдеш!), різноманітні бальзами, чаї, зубні пасти і, звичайно ж (гріх було не взяти) даний кокосове масло і гель алое віра! З особливим трепетом ми підходили до вибору саме масла... Купили в аптеці, в яку возили на одній з екскурсій. Мій молодий чоловік наполягав на покупці літрового, але я вирішила, що 0.5 л цілком вистачить. Обов'язково питне (він досі впевнений, що я його буду пити). Загалом для нас ця покупка була дуже важливою і маслом цим ми дорожили =)

Але стався один казус... Заповітні пляшечки були без задньої думки (туристи ми початківці і на літаках до цього часу не літали) покладені в ручну поклажу і, природно при перевірці датчик запищав. Суворі тайці на митниці перерили всю мою сувенірну сумку і відкопали заповітне масло і гель. Тикаючи пальцями в пляшки і хитаючи головами, пояснили нам, що це "НІЗЗЯ" і "Багато"... "Мона 100" Як з'ясувалося, можна провозити лише пляшечки не більше 100 мл і ці покупки нам доведеться залишити тайцям. Але ми не ликом шиті! Вирішили, що заповітне масло доїде до України у що б то не стало! Мій молодий чоловік стрімголов понісся в найближчий супемаркет 3-ма поверхами нижче і хвилин через 15 приніс звідти 6 маленьких пляшок вина для переливу заповітного масла, так сказати. Але, то він не долгядел, то Бог знає що сталося, він притягнув ці пляшечки об'ємом по 150 мл... Митні тайці зі сміхом заявили знову "Нізя, 100 можна, 150 нізя!" Благо до літака було достатньо часу і до справи підключилася я. Ми з хлопцем побігли в той нещасний супермаркет з твердою метою обміняти 6 пляшок вина на щось інше...менш об'ємне. Але була одна загвостка: чека при продажу не дали і грошей місцевих у нас було всього 25 бат (менше 7 грн)..і ті на пам'ять. Загалом тайські продавці в супермаркеті дуже здивувалися коли пара прийшла міняти 6 пляшок вина на 8 пляшечок (по 100 мл) енергетика (єдине що було там такого обсягу). Але поміняли досить оперативно, без питань. Купили ми, значить, енергетик Lipovitan і знову повернулися на митницю, де нас зустрічали вже близько 10 співробітників з здивовано зацікавленими особами. Благо з нами була ще пара друзів, які не кинули в біді і допомогли прямо там спустошити цей загадковий напій... Тайці вже не стримували сміху та всіма жестами показували на серці, зі словами "Бум-бум, плехо!". Але напій виявився нічого так, осудний, приторно солодкий такий. Після спустошення ми почали розливати наше найцінніше кокосове масло і гель по заповітної тарі. Коли процес був завішаний, ми з усмішками на все обличчя звернулися до тайцям: "Тепер можна?" ті у відповідь з такими ж усмішками "Дя, МОЖНА!". В той момент я подумала, що добре, що масло купили 0.5 літра, а не літр =) загалом і без того цінне кокосове масло стало ще більш цінним для нас і все таки доїхало до України. Як і гель з Алое... Тепер правда всі ці речі дико пахнуть Липовитаном, так що очі на лоб лізуть при використанні. Але свою місію ми виконали =) Ось таке маленьке пригода сталося снами в Бангкоку. Дуже хочеться повернутись сюди ще раз, щоб все-таки подивитися саме місто, а не тільки види з боку і стіни аеропорту =) Це наша маленька мрія!

Всім дякую за увагу! Подорожуйте, адже світ прекрасний!

Олександра Климанова