На Одещині у школі реабілітації зупиняють дітей за крок до тюрми

Українські діти крадуть і грабують за компанію, а потім стають злодіями. Наймолодших правопорушників перевиховують у спецшколах України. Ці заклади - маленькі в'язниці, проте у деяких навчились зупиняти дитину за крок від тюрми, йдеться у спецпроекті ТСН "Обережно: діти".

У 12 років Миколка не вмів чистити зуби, сварився і був відомий на прізвисько Шайтан. У 14 став одним із найперспективніших випускників Фонтанської спецшколи для складних підлітків. Він  готується вчитися на архітектора і малює справжні картини.

Таких як Миколка -  сотні в кожному містечку України.  У когось помирають батьки, хтось ще при живих сирота - майже всі такі діти опиняються за крок від тюрми.

"Ми пропонуємо робити ранню профілактику – не допускати, щоб вони скоїли злочин та сіли за це. Це великий стрес для дитини. Щоб вона не проходила цю стадію, ми її забираємо", - розповідає помічник директора фонтанської школи реабілітації Тетяна Баранова.

У цій спецшколі  навчилися робити з вуличних злодюжок звичайних дітей без колючого дроту і тюрми. На перевиховання беруть навіть дуже маленьких.

Свою роботу самі вчителі називають центром психологічної корекції. Це одна з перших шкіл куди приймати почали не лише за рішенням суду, а й за характеристикою школи  і заявою батьків.

За останні сім років тільки двоє випускників не змінились і опинились у тюрмі. Для більшості дітей,  які потрапляють сюди, справжнім відкриттям стає, що за злочином обов'язково йде покарання. 

Далі працюють психологи і майже всі працівники закладу -  від вихователя до  прибиральниці. Побороти кримінальну романтику можна лише, якщо діти не бачитимуть її.

Перевиховують потенційних злочинців тут за системою "успіху". Замість  ув'язнення - співи, танці,  музика чи праця на пасіці. 

У школі давно дійшли висновку,  що окрему спецкорекцію слід проводити з батьками. Проте грошей на таких фахівців звісно бракує, як і на найелементарніші речі. 

Перевиховувати найскладніших дітей, яких зводять сюди з усієї України, доводиться  майже без фінансування. Вихователі мріють створити тут дітям ілюзію домашнього затишку, проте поки що не спроможні.