Укриття майбутнього: як архітектори пропонують рятувати Київ від ракет

Ракетний удар по Києву 2 липня знову актуалізував проблему відсутності бомбосховищ у столиці. І це найбільше шокує: п’ятий рік триває повномасштабна війна, а у місті просто немає де сховатися від російських ракет та дронів. Про це свідчать переповнені станції метрополітену — у ніч обстрілу там перебувало понад 52 тисячі людей, що стало рекордним показником за увесь час війни.

Потреба в укриттях була критичною для Києва у 2022 році, і такою ж вона залишається у 2026-му. За ці роки змінилися лише два чинники: поведінка киян та тактика російських ударів.

Зараз росіяни прицільно б’ють по житлових будинках, намагаючись убити або покалічити максимальну кількість людей. Це і змушує мешканців шукати надійніший прихисток, ніж коридор чи підвал панельного будинку, який у разі влучання може скластися як картковий.

А от де шукати надійне укриття — з цим у Києві величезна проблема. Якщо взяти умовний спальний мікрорайон лівого берега, люди справедливо зауважують: що у 2022, що у 2026 році у них не з’явилося жодного нового укриття. Їх просто ніхто не будує. Усе, на що можуть розраховувати мешканці, — холодний паркінг або необлаштований підвал.

Рятувати життя мають споруди подвійного призначення

Експерти погоджуються: якби у місті була достатня кількість зручних та сучасних бомбосховищ, кияни б не йшли масово до метро під час останньої атаки.

«Проблема з укриттями дуже серйозна — їх критично не вистачає. Особливо у великих містах, які зараз атакує і руйнує Росія — Суми, Запоріжжя, Дніпро, Київ. Рятувати людей під час масованих атак можуть саме споруди подвійного призначення, які заглиблені у землю або повністю підземні: станції метро, підземні переходи, паркінги, торгові центри. Перебування у таких приміщеннях гарантує значно більшу безпеку, ніж перебування під час ракетного удару у квартирі чи у підвалі панельного будинку», — розповідає ТСН.ua Ігор Молодан, експерт з безпеки та керівник Центру корпоративної безпеки «Автоном Клуб».

Експерт додає, що паркінг як споруда подвійного призначення може стати надійним прихистком під час ракетної атаки на місто.

«Так, у Києві було пряме влучання у паркінг на Печерську, коли ракета пробила бетонне перекриття. Але цей випадок більше виключення, ніж правило. У будь-якому випадку під час ракетної атаки знаходитися у паркінгу безпечніше, ніж у квартирі будинку», — каже експерт.

Чому у спальних районах складно збудувати нові укриття?

Ігор Молодан погоджується, що відсутність укриттів у спальних районах є великою проблемою для мешканців.

«Побудувати нове укриття в уже сформованому десятиліттями мікрорайоні чи посеред декількох житлових будинків, у яких мешкає велика кількість людей, дуже складно і дорого. Передусім через підземні комунікації біля будинків. А більшість наших спальних районів саме такі: декілька будинків, посередині дитячий садочок та школа. Побудувати там укриття неможливо. А от вихід при бажанні можна знайти — наприклад, довести до ладу укриття школи, куди зможуть ходити жителі навколишніх будинків», — каже експерт.

У таких районах, на думку Ігоря Молодана, місцем для будівництва нових укриттів можна розглядати паркові зони та сквери.

«Але для цього потрібно повністю змінювати ландшафт зелених зон під таке будівництво. Мені важко сказати, наскільки це буде раціонально, але у такому укритті значно безпечніше, ніж у підвальному чи напівпідвальному приміщенні житлового будинку. Все це потребуватиме великого фінансового ресурсу та часу. Але я гадаю, що це все ж треба робити, бо, судячи з усього, війна ще триватиме довго і потреба в укриттях лише зростатиме», — зауважує експерт з питань безпеки.

Скільки є часу на порятунок та як діяти мешканцям

Експерт вважає дивною відсутність подібних ініціатив від чиновників у Києві, адже війна триває вже п’ятий рік і перспектив її завершення немає. Проте він додає, що кияни зразка 2026 року мають більше безпекових інструментів, ніж у 2022-му.

«Давайте будемо чесними і поглянемо на себе у 2022 році і зараз. Тоді ми навіть не знали, куди треба йти і що робити, особливо коли в небі вже вибухало і працювала ППО. Зараз ми отримуємо попередження про повітряний напад заздалегідь, інколи майже за добу або за пів доби. Виняток — це раптова атака балістикою або зліт носія «Кинджалу». За дві-три години ми знаємо, що російські носії ракет вже вилетіли до пускових рубежів. Про пуски «Шахедів» теж стає відомо завчасно, і вони летять 1,5–2 години. За цей час можна спокійно зібратися і дійти до укриття, яке вас більше влаштовує, і там перебувати до закінчення атаки. Люди мають усвідомити, що, на жаль, ми живемо під час війни і тому треба адекватно реагувати на небезпеку», — зазначає експерт.

Ігор Молодан переконаний, що питаннями будівництва надійних і сучасних бомбосховищ має опікуватися держава — центральна або міська влада.

«Влада повинна це робити, але якщо вона не встигає через низку причин, пов’язаних з війною, то люди мають самі подбати про власну безпеку. Якщо будинок не панельний, мешканці самостійно можуть прибрати захаращення у підвалі, облаштувати достойні умови для перебування під час тривоги. Якщо це паркінг — подбати, щоб там були місця для сидіння, працював туалет і була вода. Такі укриття точно врятують від «Шахедів» і ракет», — каже Молодан.

Забуті радянські бомбосховища: альтернатива дорогому будівництву

Експерт з безпеки наголошує, що мешканці міст мають не лише критикувати владу, а й підштовхувати її до конкретних дій. Нещодавно на території ЖК «Паркові озера» виявили бомбосховище радянських часів. Історія виявилася дивною: територію колишнього заводу у 2010-му забудували багатоповерхівками, а протирадіаційне бомбосховище на 700 людей просто засипали сміттям. Мешканці новобудов не мали укриття, і нікого з чиновників не хвилювало, що під землею є вже готова споруда.

«Насправді таких укриттів у Києві багато. Особливо тих, які були збудовані ще у радянські часи на території різних виробництв. Інформація про них має бути у архівах, і знайти їх насправді нескладно. Всі вони збереглися, бо засипати їх не могли — це дуже дорого. Все, що потрібно, — ініціатива: знайти, розчистити, відновити роботу вентиляції, зробити нормальний вхід та прибрати всередині. Якщо проаналізувати наявну кількість таких підземних споруд, то може виявитися, що і будувати нові за великі кошти немає великої потреби», — підсумовує Ігор Молодан.

Укриття майбутнього: ізраїльський досвід для українських реалій

На думку архітектора, кандидата технічних наук Олега Заварзіна, нові будинки та квартири в Україні та Києві потрібно проєктувати за прикладом Ізраїлю. Тобто у кожному житлі має бути одна кімната без вікон, розташована в середині споруди і виконана з монолітного бетону. Маючи таке укриття у власній квартирі чи будинку, людям більше не доведеться бігати до метро чи шукати сторонній прихисток.

«На мою думку, через війну, яка триває п’ятий рік в Україні, кожен будинок чи квартира повинні мати власну кімнату-укриття. Гадаю, що нам варто стратегічно йти до такої мети, бо за цим майбутнє, враховуючи всі реальні загрози від Росії. Щоб вирішити у майбутньому питання з укриттями, саме так має бути при новому будівництві. Щодо старих наявних будинків, то там особливого укриття вже не зробиш, наприклад, у будівлях на 9 чи 16 поверхів. Вони не стануть надійними, якщо там облаштовувати такі кімнати-укриття», — розповідає ТСН.ua Олег Заварзін.

Бункери у парках та дефіцит управлінської волі

Щоб розв’язати наявну у Києві проблему з безпекою мешканців, на думку архітектора, укриття треба будувати на окремих територіях у вигляді просторих бункерів — наприклад, у паркових зонах.

«Можна робити такі зали (щось на кшталт приміщень станцій метро) з монолітного залізобетону, які будуть наполовину заглиблені у землю і розраховані на певну кількість людей. У пішій доступності від житлових масивів. До речі, таке будівництво недороге. Монолітне залізобетонне будівництво — це найдешевше, що може бути з усіх видів будівництва. Цегляний будинок коштуватиме дорожче, ніж відлитий з бетону», — додає архітектор.

Він переконаний, що будувати нові укриття у спальних районах Києва цілком реально, і міські комунікації тут не є завадою.

«Те, що нових укриттів у Києві не будують, радше свідчить про відсутність волі, стратегічного мислення та фінансів, яких мало на це виділяється або взагалі не виділяється. На мою думку, цим ніхто не хоче займатися серйозно. Чиновники думають, що війна завтра закінчиться і знов усе буде так, як було раніше. Але це помилкова думка, бо війна триває п’ятий рік і кінця-краю їй не видно», — підсумовує Олег Заварзін.

Бюрократичний тупик: мільярди на папері та два сховища за чотири роки

За чотири роки повномасштабної війни у Києві спромоглися побудувати лише два повноцінних бомбосховища — в Оболонському та Дарницькому районах. Тим часом у столиці досі не можуть вирішити питання навіть із встановленням модульних наземних укриттів, які могли б рятувати життя містян від уламків та влучань «Шахедів».

Щодо фінансування будівництва, у Київраді запевняють: гроші виділяються регулярно. Кошти спрямовують районним державним адміністраціям (РДА) на ремонти та капітальне будівництво захисних споруд. Саме районні чиновники мають на місцях визначати пріоритети для своїх мікрорайонів і контролювати перебіг виконання робіт.

Водночас у КМДА звітують, що цьогоріч у закладах освіти планують завершити будівництво ще 9 споруд подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційних укриттів. Чому ж за наявності бюджетів реальні темпи появи нових бомбосховищ залишаються мізерними — питання відкрите.

ТСН.ua уже надіслав офіційний запит і очікує на відповіді та роз’яснення від КМДА та РДА.