Розмах крил 7 метрів і важчий за дорослу людину: секрет польоту найбільшого птаха в історії Землі

Доісторичний птах аргентавіс жив на території сучасної Аргентини в епоху пізнього міоцену. Він міг годинами кружляти над горами в пошуках здобичі, а за своїм зовнішнім виглядом та поведінкою був дуже схожий на сучасного андського кондора, проте мав значно міцніший череп та масивний дзьоб.

Про це пише Discover Wildlife.

Приголомшливі габарити та анатомія гіганта

У повітрі цей стародавній птах нагадував справжній невеликий біплан, адже розмах його крил сягав приблизно 7 метрів. Велетень був неймовірно масивним, адже його вага становила близько 72 кілограмів, що робить його важчим за багатьох дорослих людей.

Для порівняння, цей древній птах був щонайменше на 54 кілограми важчим за сучасного найважчого птаха, що міг літати, — дрохву корі. Наявність таких велетенських крил та великої маси робила його пересування по землі вкрай незграбним, складним та енерговитратним.

Саме через ці анатомічні особливості палеонтологи схиляються до думки, що аргентавіс був переважно падальником, а не стрімким активним мисливцем. Замість того, щоб переслідувати живу здобич, він міг годинами кружляти в небі та виглядати залишки мертвих тварин на відкритих просторах.

Техніка доісторичного польоту

Вчені довго ламали голову над тим, як ця масивна істота взагалі могла піднятися в повітря і ефективно підтримувати політ. Ретельно вивчивши розмір та складну структуру скелета, дослідники дійшли висновку, що велетень використовував активний махальний політ лише короткими ривками.

Вважається, що цей гігант також активно використовував круті гірські схили та високі скелі як свої природні стартові майданчики. Йому було достатньо зробити короткий розбіг перед потужним стрибком униз, щоб широко розправити крила і спіймати висхідний повітряний потік.

Як повідомляє видання National Geographic, вчені створили спеціальні комп’ютерні симуляції та з’ясували, що аргентавіс був справжнім майстром планерування. Завдяки своїм грандіозним крилам він міг долати величезні відстані та використовував висхідні потоки гарячого повітря для підтримання постійної висоти.

Навіть невеликий попутний схил у 10 градусів та легкий зустрічний вітер давали йому необхідну додаткову потужність для успішного злету без ризику небезпечного падіння. Таку ж ефективну техніку старту і планерування сьогодні успішно використовують сучасні морські альбатроси та досвідчені пілоти безмоторних дельтапланів.

Унікальне середовище та клімат

Близько шістьох мільйонів років тому територія сучасної Південної Америки була значно спекотнішою та посушливішою, що створювало ідеальні метеорологічні умови для таких велетнів. Саме такий специфічний клімат був життєво необхідним для постійного формування потужних термальних потоків, здатних підняти масивного птаха високо в небо.

Цей неймовірний вид був ідеально пристосований до життя у своєму великому відкритому середовищі існування, де він міг безперешкодно переміщатися на значні відстані в пошуках їжі. Потужний череп довжиною з людське передпліччя робив його вигляд по-справжньому страхітливим і дозволяв ефективно розривати будь-яку знайдену здобич.

Нагадаємо, нове дослідження американських науковців змінює уявлення про масове вимирання динозаврів. Виявилося, що після падіння астероїда Земля перетворилася на справжню «піч», де смертельне тепло утримувала гігантська хмара пилу.