Обов’язкова частка: кого неможливо викреслити з заповіту
Часто буває так, що після смерті спадкодавця його родичі починають справжню війну за майно.
Майно після смерті власника ділиться згідно з заповітом
В Україні процедура отримання майна померлого регулюється двома основними механізмами: за заповітом або за законом.
Чинне законодавство містить чіткі запобіжники, які гарантують частку майна певним категоріям родичів незалежно від змісту заповіту.
Відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України (ЦКУ), право на обов’язкову частку у спадщині мають найвразливіші категорії спадкоємців першої черги. Це право діє навіть у разі, якщо заповідач у тексті документа прямо вказав іншу особу як єдиного власника майна.
До цього списку належать:
малолітні та неповнолітні діти (як рідні, так і усиновлені)
повнолітні діти, які є непрацездатними
непрацездатна вдова або вдівець
непрацездатні батьки
Такі особи отримують половину (50%) тієї частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом (якщо б заповіту не існувало взагалі).
Коли гарантовану частку можуть зменшити
Закон передбачає не лише право на отримання майна, а й обов’язки спадкоємця. Суд може врахувати характер взаємин між померлим і претендентом на спадок. Якщо буде доведено, що спадкоємець роками не спілкувався з заповідачем, не надавав йому допомоги або вчиняв інші дії, які свідчать про погані стосунки, розмір обов’язкової частки може бути зменшений.
Що таке заповіт
Заповіт — особисте письмове розпорядження людини щодо свого майна на випадок смерті. Щоб документ був визнаний законним і не був оскаржений, він має бути оформлений відповідно до вимог, визначених законом.
Відкрити спадщину можливо лише після смерті особи, тому й оскаржити заповіт можна тільки після смерті заповідача, а не до настання цієї події.
Раніше ми писали про те, кому переходить майно, якщо немає заповіту. Більше про це читайте в новині.