Заливні язики

Спочатку він на сесії Верховної ради натхненно розповідав про батька, який згорів у танку на війні.

Потім проспався, випив огіркового розсолу і схаменувся. Бо якщо Вадік народився у 1958-му, то хто ж тоді згорів у танку?

Що ж робити? Треба знайти винних. Знайшов – стенографісти кляті наплутали. Але історія зі спаленим батьком уже встигла розкотитися по різних сайтах. І тоді вирішив наш мовознавець особисто кинутися на пошуки могили діда.

"Дід Колесніченко Корній згорів у танку в 1944 році під селищем Кам'янець Брестського району Білорусі, – розповів Вадік. – Могилу його я знайшов там 2,5 роки тому, приїжджав туди".

Виявляється, він дуже довго шукав, де загинув його дід. А шкода. Бо якби звернувся до мене, я б по старій дружбі підказав, де шукати.

Є такий сайт "Меморіал", де є дані про загиблих на війні. І є там "Корней Колесниченко". Правда, чи справді це дід невтомного Вадіка невідомо.

Як невідомо й те, яким чином він загинув. У кожному разі, якби онук і справді шукав свого діда, а не патякав про пошуки, то давно б уже це здійснив через Інтернет. І не вказував би місцем загибелі то селище Кам'янець, то село Пелище.

Не менше сподобався мені виступ Тетяни Повалій на з'їзді партії одного регіону. У своїй подяці, зверненій до відомих цінителів культури Віктора Федоровича і Миколи Яновича, вона потішила громадськість тим, що "культурная отрасль получила большую поддержку от действующей власти. Стремительное развитие национальной культуры — это еще одна из наших общих побед".

Шкода, що співачка при цьому не уточнила, де саме вона помітила той стрімкий розвиток. Якщо російської попси стало більше, то так і треба було сказати. Якщо заїжджих московських заробітчан побільшало на українському телебаченні, то теж про це не варто мовчати.

І якщо увага до "мистецького цеху" з боку влади проявляється лише в тому, що на свої оргії її представники запрошують рускоязичную попсу в образі Повалій, то не варто бути аж таким скромним. Треба було так і заявити: спасіба, мурло, ракло і пахло, за ваше бабло!

Ну, а наш дєдушка Азаров, їздячи Україною і поглинаючи неймовірну кількість короваїв із сіллю, при цьому не спускаючи очей з налитих вишиваних цицьок, теж забалакався. Зокрема в Одесі він розповів про те, що "в Украине все эти годы "искоренялся русский язык".

Цікаво чи після цього не викликав його президент на кавйор і, взявши так лагідн, по-батьківському, за ґудзика, не поцікавився, чи не має він на увазі під фразою "все эти годы" останні два роки, коли вони з Азаричем при владі? І чи не входять сюди ж ті роки, коли Янукович був прем'єром?

А я б зі свого боку поцікавився у любителя короваїв і дівчат польтавської породи, яким чином "іскорєнялась" російська мова. Бо про те, як це робилося з українською, добре відомо. Наслідки і досі даються взнаки.

Не минула гірка доля і вірного регулювальника Міхаїла Чєчєтова. Вирішив і він націцеронити афоризмів і ляпнув: "46 миллионов людей понимают два языка: русский и украинский.

Не болгарский язык, не венгерский язык, не румынский, не еврейский язык, идиш или иврит, я не знаю как там. Эти языки понимает лишь горстка людей".

Тобто, насправді, він сказав те, що і є насправді. Бо цей закон написаний лише для однієї мови.

Але минає кілька годин і ось наш Чєчєтов, ховаючи мерехтливі очка, починає виправдовуватися, що про жодну "горстку людей" він нічого не казав, а все це журналісти набрехали. Забувши при цьому, що плів він свою маячню на диктофон.

Тим більше, що назвати жменькою білорусів, кримських татар, румунів та угорців – це великий прокол перед виборами, який даром не минеться.

А ще Янович займався проблемами свого синочка. Знаючи, як прізвище Азаров фатально впливає на виборця, прем'єр-міністр зі шкіри лізе, аби покращити рейтинг Льошенькі.

А проблема неабияка: дерево, вочевидь, підпиляне опозиціонерами, звалилося на дитячу їдальню на окрузі синочка. Сам в. о. надзвичайний міністр кинувся телефонувати куди слід і доповів, що дерево ще зранку прибрали.

"За несколько минут мне доложили, что это было сделано еще утром, – розповідає на усю країну схвильований татусько. – Но страна ведь увидела другое: будто проблема до сих пор не решена! Возникает вопрос: почему через неоперативные действия пресс-служб органов власти, причастных к ликвидации последствий стихийного бедствия, люди не получили правдивую информацию?"

Ех, знав би Янович, як його розвели! Доповісти – доповіли, але дерево прибрали не зранку, а значно пізніше. Так що страна готуйся до пропаганди совєтського стилю: спочатку доповісти, а виконати апасля.

А ще мене веселить, як раптом окремі кандидати в депутати стали бити себе в груди на округах та виголошувати патріотичні промови. Ігор Рибаков заявив:

"Я приложу все усилия, чтобы на нашей родной Черниговщине…" Стоп – яка така рідна Чернігівщина? Якщо ти народився у німецькому Веймарі, виріс в Одесі, навчався у Харкові, працював у Києві, а за даними ЦВК живеш у Луганську?

Але та сама метаморфоза сталася і з Давидом Жванією. Поки він ще не мав округу від влади, то намагався проголошувати якісь опозиційні фрази. Навіть критикував мовний законопроект.

Але ось вдалося йому виторгувати округ на Одещині і вже Давид розповідає про шалені успіхи ПР і невмолиме покращення, а також про те, що "Украина – это наша общая Родина, а Одесский край – наш родной дом!"

Ну, це відомо – родіна там, де бабки. І то лише до виборів, а опісля – хоч і потоп.

Шкода тільки, що не перевелися довірливі бабушкі і дєдушкі, які клюють на цю наживку. Так ніби й досі не переконалися, що продуктові набори, латані дахи і дороги – це короткотермінова акція за наші ж таки гроші.