Три варіанти для Гааги

Теоретично існує три варіанти для того, щоби причетні до масових вбивств в Україні опинилися в Міжнародному кримінальному суді у Гаазі.

Варіант 1. Створення спеціального Міжнародного трибуналу, який буде займатися виключно питанням судового переслідування осіб, відповідальних за вчинені з весни 2014-го року серйозні порушення міжнародного гуманітарного права.

Чи не найбільш відомі приклади створення таких трибуналів – Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (МТКЮ) та Міжнародний трибунал щодо Руанди (МТР). Втім, у сьогоднішніх умовах цей варіант навряд чи може бути реалізований, оскільки створення спеціальних трибуналів відбувається на підставі Резолюції Ради Безпеки ООН. А ст. 27 Статуту ООН передбачає, що за будь-яке рішення РБ ООН повинні обов'язково проголосувати всі її постійні члени, серед яких є і Росія.

Варіант 2. Юрисдикція Міжнародного кримінального суду як загального органу поширюється щодо геноциду, злочинів проти людяності, військових злочинів і злочинів агресії у випадку, якщо держава ратифікувала Римський статут. На жаль, на сьогодні Україною цього не зроблено. У 2001-му році Конституційний суд визнав невідповідність Римського статуту Конституції, оскільки відповідно до ст. 1 Статуту "Міжнародний кримінальний суд… доповнює національні органи кримінальної юстиції".

Це положення не відповідає ст. 124 Конституції України, згідно з якою правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а делегування функцій судів не допускається. Отже, для застосування Римського статуту необхідно внести зміни до ст. 124 Конституції, після чого український парламент повинен буде його ратифікувати.

Втім, Верховна Рада України навіть не розпочала внесення змін до Конституції, а це доволі тривалий процес, який вимагає проведення двох чергових сесій, на першій з яких рішення приймаються більшістю від конституційного складу, а на другій – двома третинами від конституційного складу.

Варіант 3. Пункт 3 ст. 12 Римського статуту передбачає, що держава, яка не є його учасником, може шляхом подання одноразової разової заяви визнати обов'язкову юрисдикцію МКС щодо конкретної ситуації та конкретних злочинів проти людяності вчинених у конкретний період часу.

Саме цією нормою і скористалася Верховна Рада, ухваливши 25 лютого 2014 року заяву до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною його юрисдикції щодо скоєння злочинів проти людяності вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.

І ще один момент: щоб Гаага могла порушити провадження стосовно бойовиків чи Путіна, повинно бути нове звернення, оскільки виникли нові обставини, які не охоплювалися попереднім.

Однак для того щоб хоча би цей механізм запрацював, необхідні також рішення МЗС щодо визнання юрисдикції МКС та Генеральної прокуратури з проханням провести розслідування ситуації щодо відповідних злочинів. При цьому ГПУ повинна передати максимум доступної інформації та документації, оскільки від якості наданих матеріалів залежатиме початкове рішення МКС щодо порушення кримінального розслідування.

До речі, слід згадати, що в грудні у ЗМІ промайнула інформація щодо відмови генерального прокурора України від допомоги Гаазького трибуналу в розслідуванні вбивств на Майдані. Тому аби винні у нещодавніх трагедіях дійсно опинилися на лаві підсудних у Гаазі, необхідна узгоджена позиція парламенту, уряду і Генеральної прокуратури. Ну і, звісно, внести зміни до Конституції та нарешті закінчити чотирнадцятирічну одісею з ратифікацією Римського статуту.

Приєднуйтеся також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленням розділу!