Мій милий митний кат

А я в Ряшеві. У Польщі. На форумі Україна-Європа.

Дорогою (приїхав з родиною на приватному авто) отримав перший досвід перетину кордону на автомобілі без дипломатичних номерів і дипломатичного паспорту. 

Дякуючи старанням колег із МЗС, які сприйняли серйозно мету мого перебування в Польщі, я отримав підтримку, що забезпечила швидке проходження українського кордону.

Не було проблем і з польськими прикордонниками. А ось митники чомусь вирішили переконати мене, що проходження кордону – справа складна і відповідальна.

Авто загнали в окремий бокс на повну перевірку.

Виглядає це так. Усіх пасажирів ввічливо, але категорично, просять вийти з машини і залишити залу догляду авто. Всі речі з машини необхідно забрати. Більші сумки – віднести на рентген, менші – митники відкривають і в них заглядають.

Машину заганяють на підйомник.

Усі двері, багажник і капот треба відкрити, вікна – опустити. Всередині відкривають все, що може відкриватися. Піднімають нижні частини заднього сидіння (я навіть і не знав, що в моїй машині це можливо). Там, де це можливо, – знімають елементи обшивки. Запаску виймають. Машину з усіх боків простукують, ретельно візуально оглядають.

Враховуючи мою повну безтурботність та готовність і навіть інтерес розбирати до гвинтика власну машину, співробітник митниці поступово втрачав до цього заняття інтерес і завзяття.

Десь посередині процедури він вже шепотівся з колегою, який розбирав сусідній бус:

- Здається, типовий випадок, аби причепитися до людини...

- А що, це якийсь бізнесмен? Може наглів?

- Та ні, людина із сім'єю, спокійно себе поводить...

- Гм...

На етапі копирсання в речах митник майже з відчаєм поцікавився:

- А скільки ви везете сигарет?

- Жодної

- Жодної пачки?

- Жодної цигарки.

- Ви не курите?

- Я і не п'ю особливо, тому в нас немає ні граму алкоголю теж...

Тут митник не витримав і, вже не приховуючи сміху, видав:

- Так, а навіщо ви взагалі їдете до Польщі?

- На конференцію, – я зробив вигляд, що не зрозумів його іронії.

- Просто у справах, –  якось зовсім спустошеним тоном резюмував мій милий митний кат і навіть допоміг мені закидати речі в машину.

Аби я чого не подумав, мене з родиною ще після виїзду з боксу хвилин 20 протримали перед якимось важливим останнім шлагбаумом, за яким була свобода і ЄС. Але і цей шлагбаум волею когось доленосного, але невидимого, зрештою відрився.

Загалом людей і машин на переході/переїзді – тьма. І я для себе зробив висновок, що поки або власники авто з прибалтійськими і польськими номерами не доконають уряд, або поки, навпаки, уряд не доконає власників авто з польськими і прибалтійськими номерами, я до Польщі на автомобілі більше не поїду.

Оригінал

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і слідкуйте за оновленнями розділу!