Даша Жукова завітала на вечірку Марини Абрамович

Ввечері в четвер, 1 грудня, в барі Ocho в Майамі-Біч була влаштована вечірка з показом фільму "Marina Abramovic The Artist Is Present", яку відвідали багато знаменитостей.

Серед інших на вечірці з'явилася Даша Жукова, подруга російського мільярдера Романа Абрамовича. Самого бізнесмена на заході не було.

Нагадаємо, що протягом останнього місяця Роману Абрамовичу доводиться приділяти чималу увагу судовому процесу, який веде проти нього опальний олігарх Борис Березовський.

Варто зазначити, що Марина Абрамович ніколи не зустрічалася з Романом Абрамовичем, хоча в пресі її часто називали то його сестрою, то колишньою дружиною. Однак художниця зізналася, що одного разу використала його ім'я, коли їй не могли знайти кімнату в отелі.

30 листопада Марині Абрамович виповнилося 65 років. З початку 70-х вона невтомно експериментує з власним тілом і психікою глядачів, які прийшли подивитися на її інсталяції. У 1974 році, обмотавши живого пітона навколо голови, Марина лягла в центр палаючої п'ятикутної зірки на одній зі своїх перших виставок.

А вже через два роки потрясла публіку, представивши їй двох абсолютно голих людей, чоловіка і жінку, тіла яких протягом години стикалися один з одним, терлися один об одного, терзали один одного в скаженому ритмі і, врешті-решт, "розбивалися", заподіявши один одному неабиякий біль.

Жива "картина" Абрамович носила назву "Відносини в просторі", одне з голих тіл належало їй самій, а друге - німецькому художнику Улаю, який протягом 12 років був співавтором і коханим Марини.

У 1977 році художники протягом 17 годин залишалися зв'язаними один з одним волоссям, що, за задумом Абрамович, символізувало "Відносини в часі". Після цього перформансу критик Катрін Гренье назвала Абрамович та Улая "людиною з двома головами", а через якийсь час Марина зізналася, що ідеальною істотою для неї є "гермафродит", чоловік і жінка, що злилися в єдиному тілі.

Після подорожі по Великій китайській стіні назустріч один одному в 1988 році, Марина й Улай розлучилися.

Інсталяції Абрамович, що послідували за розривом, були спрямовані на тіло, як об'єкт пристрасті і насильства: зірка, вирізана на жіночому животі, який є "вмістилищем легенд і жертв"; жіноче обличчя, засипане скляною тирсою; жінка в джунглях, озброєна величезним ножем.

Художниця стверджує, що їй важливо смикнути глядача за нерви, побачити його переляк, жах або огиду, зробити його співучасником перформансу. Один з таких "співучасників" знепритомнів біля інсталяції Абрамович прямо в паризькій галереї.

У 1997 році за перформанс "Балканське бароко", представлений на Венеціанському бієнале, Марина Абрамович отримала престижну премію "Золотий лев". Цій нагороді передувало багатогодинне сидіння в білій сукні серед закривавлених кісток, які художниця все протирала і протирала на очах у вражених глядачів.