Творець бізнес-інкубатора Катерина Дегтяр: не брешіть собі і робіть те, що любите

Що таке бізнес-інкубатор та як ця культура розвивається в Україні, що цінного отримують молодці підприємці і які наразі умови ведення бізнесу в Україні. Про це ТСН.ua поспілкувався із засновницею бізнес-інкубатору Катериною Дегтяр.

Катерина у галузі консалтингу з розвитку стартапів працює від 2012 року. Через її оцінку пройшли понад сто проектів. Вона знає усе про ринок стартапів - цифри, фінансові показники, успіхи та невдачі.

Наразі Катерина працює з бізнес-інкубатором КУБ від ПриватБанку ,а раніше була керівником інкубаційній програми 1991 Open Data Incubator.

Свою практику консультанта Катерина почала одразу після повернення з навчання в Sabanci School of Management, MBA в Стамбулі. Один з її перших проектів, для яких Катерина писала аналітику, готувала презентації через рік був помічений ПриватБанком.

Від 2013 року є організатором StartupWeekend в Україні, а також Startup Grind з 2014. Від січня 2015 працювала Business Analyst в одеському інкубаторі WannaBiz, а від вересня - Principal.

- Катю, ви як людина, яка доклала руку до створення бізнес-інкубатора, розкажіть, як це відбувалося?

- У випадку з 1991 було, як говориться, "потрібно на вчора". Денис Гурський та його партнер давно шукали, хто їм створить програму. А керівника інкубатора не було. Нас познайомили спільні друзі. А потім ми подивились на програми іноземних топових інкубаторів, подивились, що робиться в Україні, і знаючи які проблеми є на ринку, ми накидали систематичний план, а потім подумали, хто з крутих українських менторів ці програми міг би вести. У 1991 ми підбирали менторів з розрахунку, аби людина мала практичний досвід, бажано академічну освіту у відповідній галузі та щоб міг свій досвід добре та системно передавати, а також враховували, яку він може надати допомогу проекту у залученні нових людей.

- А як, власне, виникла ідея створити бізнес-інкубатор? Як цей напрям взагалі зародився в Україні?

- Насправді в Україні це вже, мабуть, третє пришестя інкубаторів. Коли я приїхала 2012-го року до України зі Стамбула, де я жила якийсь час, вже було кілька інкубаторів. І в мене є відчуття, що і до 2012 року відбувались рухи у цьому напрямі, зокрема створення венчурних фондів і подібного.

- Яка була ключова ідея створення подібних інкубаторів у нас?

- Очевидно, що в Україні дуже багато талановитих людей у технічних галузях і, думаю, мотивом створення інкубаторів у 2012 році було саме залучення людей технічних спеціальностей з новими розробками. Можливо, поштовхом були і бажання скопіювати щось нове у інших країн, може, було відчуття, що стан бізнесу у нас не дуже гарний, і за рахунок бізнес-інкубаторів хотіли це виправити.

- Чи не поділитеся секретом, як з нуля створити в бізнес-інкубатор?

- Це неможливо зробити з нуля, необхідний досвід.

- ІнКУБатор від ПриватБанку, який ви ведете, як він організовувався і чому ви обрали бізнес-напрям, а не технічний, як це зазвичай відбувається.

- В ІнКУБаторі я майже від самого початку. Я розуміла, що створюється такий проект та його направленість, зрозуміла, що маю час та сили для цього і просто "постукала в двері" та запропонувала свої послуги. Інкубатор від ПриватБанку унікальний вже тим, що не боїться працювати з офлайновим бізнесом. Офлайн важко масштабувати, це не програмне забезпечення, яке раз створюється, а потім багато разів продається, тому для венчурних інвесторів це "не смачна" історія. КУБ про плаский, стабільний бізнес, який не падає. І для деяких інвесторів в Україні він є більш зрозумілим та прийнятним.

- Як це працює?

- На початку була проведена масштабна кампанія з відбору – було близько 1000 заявок, і тоді відібрали трохи більше 20 проектів для самої інкубаційної програми. Частину ми відсіяли з часом, і залишилось у програмі трошки менше двох десятків проектів, які стартували одночасно. Ідеї були дуже різноманітні, ми дивились на якість виконання та здатність, можливості команди далі розвивати проект. Далі відбір відбуватиметься зовсім іншим чином. У нас з'являться нові партнери, з'явиться центр зайнятості. Програма йтиме за кількома етапами і приєднатись можна буде на різних етапах. Зокрема, підприємці проходитимуть обов'язковий онлайн-навчальний модуль, який необхідно буде пройти для подальшої участі. Або ж зрілий підприємець зможе потрапити не на базовий рівень програми, а на більш просунутий.

- Що ж отримує підприємець, коли приходить до інкубатора?

- Знання та контакти. Ми працюємо з освітньою програмою, бізнес-школами, окремими експертами, які дають корисні знання та контакти, необхідні для підприємця.

- Тобто, коли до вас приходить підприємець з ідеєю, ви йому які послуги надаєте?

- Зокрема корекцію бізнес-планів, якою займаються партнерські бізнес-школи. Моя роль – у організації зустрічей, створенні загальної структури взаємодії менторів, бізнес-шкіл, інкубатора та всіх учасників.

- Якщо порівнювати ту освіту, яку надаєте ви, та академічну, чи можна говорити про те, що ви даєте повний спектр? Чи ваші послуги є додатковими?

- Йти до бізнес-школи, коли в голові повний хаос та немає структурованого розуміння галузі – це біда. З іншого боку мати системну освіту та не вміти її використати на практиці, це також біда. Моя особиста перша зустріч з академічною бізнес-освітою була у Могилянці. Звичайно, це було корисно, але дуже різниться академічний підхід з тим, з чим ти стикаєшся надалі на практиці. Тому дуже важливо, аби освіта була підкріплена практичною частиною на реальних кейсах, у підприємствах, які працюють, на цьому базується освіта на Заході. Тому після отримання освіти академічної важливо йти до бізнес-школи та отримувати додаткові знання, навчатись командній роботі на реальних кейсах.

Головна мета КУБа – створення мільйону робочих місць. Як цього можна досягти, якими методами?

- Методи дуже прості – по-перше, масштабування проекту, що вже працює. Наприклад, є два-три магазини у Вінниці, а наша мета – довести кількість до десяти по всій країні. І це вже дає додаткові робочі місця. По-друге, у нас дуже низька культура підприємництва. Наприклад, у Туреччині, попри колосальну безграмотність, дуже багато людей мають свою справу – сімейні ресторани, тисячі сервісів для комфорту та прибирання, високий рівень самозайнятості. Цю культуру треба масштабувати й в Україні, оскільки запас незайнятих людей колосальний, багато з них вийшли з системи радянської та пострадянської освіти, які не вчать йти у практику.

Крім того, проет буде масштабуватись, його мета – стати великим та багаторівневим. Найпростіший рівень буде для служби зайнятості, більш просунутий рівень буде для тих, хто приходить зі своїм проектом. І найвищий рівень з безліччю офлайн-зустрічей, нетворкінгу для тих, хто пройде певні етапи навчання та досягне певних результатів.

- Які наразі найбільш затребувані напрями на ринку? Підприємцю-початківцю на що звернути увагу?

- Я думаю, не треба надто дивитись на тренди ринку. Головне правило – знати добре свою роботу. Успіху, як правило, досягають ті, хто на своєму ринку працюють кілька років та знають свою галузь. Тобто, можна повестись на модні напрями, але якщо ви в цьому питанні не експерт, орієнтуватись на цей бізнес не дуже перспективно. Краще шукати нове для ринку, на якому ви вже знаєтесь.

- А сам інкубатор можна вважати бізнесом?

- Це бізнес у тому розумінні, що ми маємо чітке розуміння завдання та потреби клієнта. Але це проект корпоративної соціальної відповідальності, а не прибутковий бізнес. Поки прибутку він не приносить.

- Говорячи про умови для підприємців, які в Україні можуть бути перешкоди для стартаперів?

- Традиційні для України – за легкістю ведення бізнесу ми далеко не на першому місці, не дуже платоспроможний масовий сегмент. З іншого боку перевага - велика кількість незайнятих ринків та креативність наших людей.

- Яких помилок необхідно уникати?

- Масова проблема, яка є у всіх, не тільки в інкубаторі, - маркетингові помилки. Спочатку знаходять технічне рішення, а тільки потім шукають, кому це можна продати. З наших двох десятків проектів, які ми брали на початку, дві третини – це вже бізнеси, які працюють, тобто в них таких помилок не було. Те, що я бачу в наших інкубаторах, особливо технічні таланти, вони роблять розкішні технічні рішення, але забувають запитати, а кому це взагалі потрібно. Також багато проблем у діловій комунікації. Бізнес-школа багато вирішує питання продаж або масових, або В2В. Тобто курс з продажу необхідний всім підприємцям. Те ж стосується фінансового планування – дуже мало людей навчені створювати фінансовий план за місяцями.

- Яка в нас зараз ситуація з іноземними інвестиціями? Як інвестори ставляться до наших проектів?

- Я не бачу нестачу інвестицій на гарні проекти, ані локальні, ані іноземні. Буде гарний проект – інвестори знайдуться, я б тут не розмежовувала локальні це гроші чи іноземні. Після трьох років у відборі проектів і для інкубації, і для інвестицій, я розумію, що є дуже багато сирих проектів, які необхідно розвивати. Тут швидше інкубація та акселерація мають підняти якість проектів, адекватність реальності, якість презентації та продаж, інвестиції для цього завжди підтягнуться. Україна наразі не найбільш ризикована країна для інвестицій, поруч є країни, де ризики набагато вищі. Головне – якісні проекти.

- Скажіть, наскільки можна порівнювати такі форми, як бізнес-інкубатор та хакатон? Що є між ними спільного та які відмінності?

- Я проводжу в Україні хакатони "Стартап Вікенд", два-три заходи на рік. Можу сказати, що спільного – це цільова аудиторія. Це підприємці та їхні проекти. Коли ми говоримо про формат "Стартап Вікенду", де необхідно пройти етапи від ідеї до прототипу, то метою є саме зібрати чи добрати команду та презентувати проект. Для інкубатора проекти хакатону дещо сируваті. З хакатону команди можуть йти до інкубатора, але я б рекомендувала робити це не одразу, а 2-3 місяці попрацювати самостійно. Якщо команда не розпадеться та продовжить працювати на спільну мету, тоді так – їм можна йти до інкубатора.

- Який відсоток успішних проектів після хакатона?

- Дуже малий. Якщо це генерація ідеї та прототипу – дуже мало. Протягом року зазвичай розпадається більшість команд, які починали на хакатоні.

- Чому розпадаються команди?

- По-перше, багато людей беруть участь просто заради розваги. По-друге, коли бачать, що після створення прототипу необхідно виконати ще дуже великий обсяг роботи, відмовляються від своєї ідеї. Розпадаються від того, що неправильно розподілили обов'язки, не досягли чітких домовленостей "на березі". Наприклад, коли вдаються перші великі В2В продажі і команди отримують перший успіх, першу велику кількість готівки, починається "дільба слонів", і виявляється, що всі все думали по-різному.

- Що може доповнити участь у інкубаторі?

- Може доповнити взаємодія інкубатора з великим бізнесом та вишами. Необхідне дуже велике поле контактів для успіху інкубатора. Великі гравці знають, що необхідно ринку, можуть вчасно дати необхідний проекту фідбек. Рівень та кількість партнерів багато в чому визначають успіх інкубатора.

- Чи є якась формула успіху для проекту? Можете дати пораду стартаперам-початківцям?

- Моє головне правило – не брехати собі і робити те, що любиш. За таких умов з'являються і сили, і час. Головне – визначити для себе пріоритети. Коли вибираєте справу, від якої не втомлюєтесь, тоді все вдасться. Якщо обираєте жанр, який не знаєте, не любите, обрали лише за ознакою "трендовості", але від цієї справи не захоплює дух, результату не буде. І справі треба віддавати весь свій час. Неможливо працювати на якійсь денній роботі, а у вільний час "лівою ногою" робити стартап.