Шахтар - Динамо - 4:1. Поспішайте ви нас хоронити

Після паризької ганьби здавалося, що дно динамівської кризи вже досягнуто. І що гірше вже бути просто не може. Виявляється, може. Тепер симпатики біло-синього ромбика проковтнули ще одну ганебну пігулку. Після кубкового матчу в Донецьку. Як хтось сказав раніше, досягли дна й почали вкопуватися ще глибше. І кінця-краю цьому окопуванню не видно…

ШАХТАР - ДИНАМО - 4:1. ВІДЕОАНАЛІЗ

Тут ось що цікаво-показово. На арені міжнародній динамівців частенько товкмачили так, як у столиці Франції. Причому не лише в новітній історії. А й у ті часи, які прийнято вважати цілком благополучними. Проте на арені внутрішній за часів футбольної Незалежності "Динамо" не дозволяло собі програвати з різницею в три м'ячі. Але ось ліквідовано уже й цю прогалину. Крім того, програти чотири (!) останніх матчі з п'яти динамівці не умудрялися ні-ко-ли! Та, схоже, й цей антирекорд втримається недовго…

СЬОМІН: ПОТРІБНО ПЕРЕЖИТИ ПОРАЗКУ І ТРЕНУВАТИСЯ

І тепер виникає закономірне й логічне питання: якщо, даруйте, поміняли місцями ліжка, проте користі – нуль, може, нарешті, час змінювати щось інше? Себто, когось іншого?

ЛУЧЕСКУ: 4:1 - ТУТ І КОМЕНТУВАТИ НІЧОГО

Я, до речі, здогадуюся, кого. І вам підкажу: товариша, який цілком вільготно почувається на тренерській лаві, хоча підстав для такої самоідентифікації вже не має. Згадайте, Михайличенка, Сабо, Буряка і Дем'яненка звільняли після менших "злочинів". Газзаєва тримали довше. Проте після "Шерифа" злетіла голова і в "народженого перемагати". Як на мене, 1:4 "Шахтарю" - це той самий Рубікон. Після якого Карфаген має бути обов'язково зруйнованим.

ШОВКОВСЬКИЙ: ТРЕБА ВИХОДИТИ З БОЛОТНОЇ СИТУАЦІЇ

Я не знаю, як після цього матчу знаходити позитив у "біло-синьому" таборі. Кажуть, що кияни не заслуговували на таку розгромну поразку. Мовляв, нещодавня гра чемпіонату між цими суперниками з боку динамівців виглядала більш непереконливо, ніж нинішня. Можливо, це й так. Але не залишає відчуття, що "Шахтар" зараз, як і вчора, як і рік тому, як і три роки тому забіг далеко вперед, на таку відстань, про яку нинішнє "Динамо" може хіба що мріяти. Те, як гірники забивали м'ячі у динамівські ворота, зайвий раз доводить, що між заклятими друзями нині – прірва. Яку за одну спробу навряд чи здолаєш. "Шахтар" просто сильніший. На голову сильніший. Це аксіома. І коли вона перетвориться хоча б на теорему, вам не скаже й оракул.

Тут ось що важливо. Кожен клуб, навіть великий, навіть дуже великий, переживає в своїй історії складні часи. Проте такі клуби усвідомлюють про свою скруту, а головне, знають, як із неї виборсатися. Пригадуєте, коли не так вже й давно мадридський "Реал" вдома став навколішки перед "Барселоною" - 2:6? Таке не забувається. Одначе висновки були зроблені. І "Реал" зумів покінчити із барселонською гегемонією в Іспанії. До того ж, перемігши свого лютого ворога в Каталонії.

Наразі ж не дуже видно, куди рухається "Динамо", як столичний клуб збирається виходити з кризи, за рахунок чого, а головне – кого?

Навіть цей матч можна було якщо й не врятувати, то, в усякому разі, програти більш гідно. Поразка – вона справді завжди сирота, але ж і поразки бувають різні. Хто дорікне тому ж "Нордшелланду", який нещодавно поступився в Донецьку 0:2, проте зробив усе, що міг, що вмів. Не знаю, як вам, але мені не здається, що цього вечора в Донецьку "Динамо" та його тренерський штаб зробили все, що в їхніх силах. Сьомін уперто продовжує насичувати середину поля. Здалося, що цього разу в опорній зоні скупчилося одразу четверо виконавців. Натомість фланги виявилися ослабленими. Я не говорю вже про позицію розігруючого. Її, здається, взагалі немає.

Інша провалена тренерська царина нарівні з тактикою – психологія. Чому, скажіть мені, будь ласка, коли гірники лише трохи, ледь-ледь додають обертів, динамівці туляться до своїх воріт, збиваються в купу, немов курчата до квочки? Чому їх вистачає лишень на те, щоб відмахнутися, відбрикнутися чи послати суддю? Тут ось прихильники "Шахтаря" не без злорадства кажуть, що їхні, мовляв, ваших "разарвали". А хіба не так? Коли забивався перший м'яч, імені Луїса Адріано, хіба те назвати можна інакше?

А як забивали Фернандіньо і Срна? Те, що зробив перший, узагалі суцільне знущання. Прикметно, що на п'яту "точку" бразилець усадив не якогось там бідолаху Михалика, а чи не єдиного бійця з динамівським серцем Гусєва. А як забивав Тейшейра? Бетао був на крок попереду і суперника, і м'яча, але гірник забиває, а динамівець лише отетеріло блимає очима.

Кияни чимось відповіли? Чимось здивували? Отож.

Дна справді вже дісталися. Так-так, якщо динамівська сторона все ще вважає себе одним із двох фаворитів-претендентів на "княжий престол". За такої гри, за такого ставлення до справи, за такого характеру клубної роботи не варто дивуватися, коли боротьбу за друге лігочемпіонське місце від України виграє хтось інший. Бо той "хтось інший" уже зараз має привабливіший вигляд. Причому таких – двоє.

Тому, щоб зберегти себе, зберегти інтригу в чемпіонаті, врятувати динамівські гру, характер та дух, варто зробити боляче зараз. Щоб потім дихалося легше.

Інакше й далі будемо копати дно. А тренер буде розповідати, що грою задоволений…

Олександр Солнцев