Битва двох сценаріїв

Ну, скажімо, таким, яким образ Німеччини творили за часів Гітлера. Тому з запилюжених скринь добувають персонажів, яких би за совєтів і на гарматний постріл не підпустили до шкільних підручників.

Фальсифікація історії ведеться в широких масштабах і дарма, що справжня наукова історія дотримується інших принципів. Хто там читає фахових істориків? Головне препарувати псевдонаукову "бузину" для плебсу.

І обов'язково при цьому треба переконати усіх росіян, що Росія виконує якусь особливу, вселенську і християнську місію. Що тільки вона здатна протистояти силам зла. Такий собі янгол-рятівник людства.

А сили зла чатують відомо де. Уповноважений при президенті РФ з прав дитини Павєл Астахов так і заявив: "Белгородская трагедия по американскому сценарию – зло, ворвавшееся в мирную жизнь людей. Необходимо остановить насилие всем миром!"

Не здивуюся, якщо прочитаю, що чеченські партизани теж працюють за американським сценарієм. Бо з опозицією і так ясно: вона іншого сценарію просто не має.

Сили зла – це те, що ще тримає "титанік" Росії на плаву. Сили зла допомагають формувати неповторний російський характер і оспівану у совєтських піснях "удаль".

Заберіть сили зла – і ця монструальна конструкція, збита докупи гнилими дошками та іржавими цвяхами, розвалиться. Бо тільки ненависть тримає цих людей вкупі. Ненависть до сил зла.

Але ті сили зла сидять не лише в Америці. Є і в Польщі. Тому-то паралельно із визнанням Катині, видають у Росії купу книжок і знімають документальні фільми, у яких перекидають усю провину на німців. Мовляв, не було нічого такого, поляки брешуть. От за це їх бог і карає.

Але є сили зла і в Україні. Ці сили тільки й думають, як би оце накапостити старшим братам та повісити на них якнайбільше злочинів. Наприклад, Голодомор.

Наприкінці минулого року Федеральне архівне агентство Росії оголосило про видання тритомника документів, який має нарешті довести, що Голодомор був не лише в Україні.

Про це оголосили у верхній палаті парламенту РФ на круглому столі , який мав дуже характерну назву: "Про протидію спробам фальсифікації історії народів на шкоду інтересам Росії".

Мета, як заявив, заступник керівника Федерального Архіву Владімір Тарасов. "нейтралізувати те, що робиться"в Україні. Першим кроком для нейтралізації стала сама назва тритомника.

Спочатку він мав називатися "Голод в СРСР 1932-33 рр.", але "нейтралізатори" зрозуміли, що лише цими роками маніпулювати буде важче, тому назва уже інша: "Голод в СРСР 1929-1934 рр".

Однак завдання, яке вони перед собою поставили, не те, що важке, а невирішальне. Про голод в Україні існує безліч свідчень, є документи, є репортажі і свідчення іноземців, а головне: є фотографії. Жодних фотографій, які б зображали голод 1932-33-го деінде, окрім України, не існує.

Тому перед російськими псевдоученими постало нелегке завдання. Їм треба довести універсальний характер хлібозаготівель 1932 року. І тут знову приходять на порятунок сили зла. Загострення міжнародної ситуації в 1932 році на Далекому Сході і в Європі! Ось причина"твердої лінії".

Але і тут чатують підводні камені. У нас пишуть, що однією з головних причин Голодомору 1932—1933 р. стализначно завищені плани хлібозаготівель.

Ну, гаразд, забираючи зерно, перегнули палку, але ж людей прирекли на голодну смерть не тому, що забирали зерно, а тому, що забирали усе їстівне, що було.

Забирали крупи, бобові, борошно, сушені овочі і фрукти, усю свійську птицю і худобу, забирали навіть баняки з готовою їжею. Вимітали усе до крихти – навіть примерзлу картоплю й городину. Причому часто усе це викидали на землю і топтали ногами.

Люди і без зерна могли вижити, бо йшлося практично лише про пів року: від листопада 1932 по квітень 1933-го, коли вимерла основна маса голодуючих.

У середині квітня люди вже могли їсти різні їстівні дикі рослини: лободу, корінь аїру, кропиву, кульбабове листя, мокрець, заячу капусту, бруньки і т. д., ба навіть жаб і равликів

Таким чином одним лише зерном прикритися не вдасться. Мало того, що пропадали конфісковані харчі, то пропадало й саме зерно.

Його назбирували стільки, що не було, куди подіти, і те зерно упрівало й гнило. А за жменю того гнилого зерна, за колоски підібрані на полі, чекав голодних людей розстріл або десять років в'язниці.

Дивна боротьба із зовнішнім ворогом.

Випадки людоїдства росіяни вирішили теж вилучати з документації. Бо людоїдство – це доказ найвищого розпачу, який міг заволодіти людиною.

Коли не було уже жодних шансів вижити. Якщо Голодомор має бути поширений не тільки на Україну, а й на російські регіони, то історики постають перед делікатною ситуацією: а де ж документи людоїдства у Росії? Або принаймні у російських, німецьких, єврейських селах України.

Нема.

Але новий сценарій Голодомору пишуть у Росії не лише для своїх. Пишуть його і для наших патріотів – партії регіонів та комуністів. Тому й не дивно, що вони не погодились включити до порядку денного сесії постанову про 80-ті роковини Голодомору.

І це при тому, що у 2006 році український парламент офіційно визнав (233 голосами) Голодомор геноцидом українського народу. 24 країни приєдналися до цього визнання.

"Ми мусимо донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом, – зазначив у своєму виступі перед депутатами ВР тодішній віце-прем'єр-міністр Дмитро Табачнік. – Це був свідомий геноцид українського народу, який наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну самосвідомість".

Але Москва смикнула на мотузочок – і ось уже думка змінилася. Вже не геноцид. Вже не штучний голод. Ще трохи і довідаємося, що намагання довести, ніби Голодомор був геноцидом українського народу, це – американський сценарій.

А поки що доводиться нам жити за російським сценарієм.

Юрій Винничук