Попереду вершників

І на цьому й усе – позитив вичерпується.

Було, звичайно, ще чимало приємних та знакових подій у застінках культурного гетто, але у новини ця напів-секретна інформація майже не просочилася. Решта – державний, політичний та кримінальний "бєспрєдєл" і "тотальна стабільність". Хто поінформований – той у тренді. Хто ігнорує будь-які потоки інформації – той у власних відчуттях. У такому собі ліниво-втомленому бурчанні. Цей ранньоосінній емоційний бриз найкраще вловили вуличні рекламщики столиці:

Паралельно співіснують два світи – видимий та невидимий. Тихі, мирні вулиці навколо, та запекла віртуальна війна в інтернет-просторі. Користувачі модемів у столиці та великих містах України воюють на різних фронтах: одні на українсько-совєтському фронті, інші – на українсько-російському, хоча окопи північної армії пролягають саме в совковому укріпрайоні бойової операції "Русскій мір". Лише поодинокі інтернет-найманці помічені на російсько-американському та російсько-грузинському фронтах. Запеклість інтернет-війни, де рівень "хейтерства" (тобто ненависті) переважає сумарний кривавий ефект усіх "Рембо" та "Рокі" разом узятих, компенсується навколишнім пасторальним застоєм доби пізнього Щербицького. У реалі – ідилічне бабине літо на засмічених вулицях і тотальне біг-бордове покращення, на яке ніхто не звертає уваги.

У дуже багатьох виникає відчуття дежа-вю - це коли здається що усе довкола вже з тобою було з точністю до найдрібніших деталей. Так, на око, навколишнє нагадує осінь виборчого 2004-го року, а при перегляді УТ-1 – десь так 1988-1989 роки. Усе частіше згадується кумедний тост Сашка Кривенка, який він виголосив у Харкові на урочистій п'янці-відкритті фестивалю "Апокаліпсис почнеться звідси". Окинувши присутніх своїм ніжно-пильним оком, Сашко тоді побажав одужання тим співгромадянам, які хворі на "сифіліс душі та шизофренію духу". Випили тоді усі, а от зрозуміли – одиниці. А Кривенко вже тоді, мов оракул на зламі тисячоліть, передбачив, як виглядатиме совковий апокаліпсис України.

Напевно йому тоді у 2001-му ввижалися якісь малозрозумілі епохальні картини "параду прєдпріятій" у далекому 2012-му. Про цей 2012-ий щось таємниче знали лише індіанці майя та Сашко.

Тоді ще ніхто й не відав, що це за такі велетні-ліфтери із прапорами незрозумілого кольору та УАЗиком, що зловісно блимає очицями, крокуватимуть геть від стабільності кудись у далечінь нашого добробуту.

Картинки краху та апокаліпсису не зможуть налякати українців – у цьому Сашко Кривенко був точно переконаним. Він оком усміхненого пророка бачив усіх нас шизофренічних совково-рагульсько-хохляцьких малоросів (чи то недоросів) і тих убогих духом українців-угодовців, які з радісним гелготінням крокують попереду чотирьох вершників апокаліпсису. "Маємо вже досить маргінальної, забиченої, вузьколобої України. Я люблю іншу", - писав Сашко.

P.S. Послання нам та іншим нащадкам від Олександра Кривенка тут:

http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/04/9/35061/