Усе буде добре?

Двадцять п'ять років по тому. Дійсно, давно то було, коли "Дніпро" востаннє брав участь у Кубку чемпіонів. Однак що першого разу (1984-го), що в 1989 році дніпропетровська команда пробивалася до чвертьфіналу найпрестижнішого єврокубка. Про що зараз не доводиться навіть мріяти. Проте є одна обставина, що споріднює першу спробу дніпрян у вже далеких восьмидесятих роках минулого століття й дебют у чемпіонській Лізі в незалежній історії – в обох випадках Дніпропетровськ старт не побачив. Тоді, в 1984 році, місто було закрите від стороннього (закордонного) ока, відтак довелося зіграти в Кривому Розі. Наразі все простіше зі стратегічними дніпровськими об'єктами, проте через сумновідомі причини команда вимушена приймати суперника в гостях. Безумовно, подія такої ваги неодмінно стала б справжнім святом у Дніпропетровську. Не склалося. Ну що ж, злішими будуть.

ДНІПРО - КОПЕНГАГЕН - 0:0. Статистика гри

Робити якісь прогнози напередодні гри не доводилося. Марна то справа. Все одно, що гадати, чи будуть найближчим часом перевибори до Верховної Ради. "Дніпро" увійшов у новий сезон з новим тюнінгом, але й не без проблем. Без Джуліано, Ротаня, Стрінича, із травмованим Мандзюком та дискваліфікованим Зозулею. Вважайте, без повноцінного півскладу недавньої основи. Матч у Львові проти донецького "Металурга" не дав відповіді, чого й коли чекати від цієї команди. Сирувата вона поки. До того ж, і з новим тренером. От де гримаси життя – в "Металісті" Маркевичу знадобилося майже десятиліття, аби нарешті потрапити до змагань у Лізі чемпіонів, натомість у "Дніпрі" він потрапив із корабля на бал. Подібні пертурбації з основним складом відбулися і в "Копенгагені". Там також сам чорт ногу зламає у пошуках питання, чого чекати від тієї команди. Ну що ж, цікавіше буде.

Далі розпочну з приємного. Матч, який мав стати подією для Дніпропетровська, не став непоміченим і в Києві. Тут також зачекалися на гімн Ліги чемпіонів. Тому й скористалися можливістю доторкнутися до майже своєї історії (наскільки дозволили спека та будень). Менше з тим, на брак підтримки "Дніпру" скаржитися не доводилося. Інша справа – власне гра. І чим та підтримка обернулася…

Прогнозувалося, що "Копенгаген" вибере закриту модель гри, щоб першочергово вберегти свої ворота, але щоб настільки…

Прогнозувалося також, що "Дніпро" спробує зіграти в два нападники (навіть попри відсутність Зозулі), щоб якомога швидше розколупати данський мур. Але щоб настільки невдало… Калініч, який вийшов у парі з Селезньовим, був схожим зі своїм партнером, наче Ленін та партія. А це значить, що достоту вузькопрофільний. І не схильний відпрацьовувати в обороні. До того ж, схоже, "цемент" у данському королівстві виготовляти навчилися.

Таке длубання могло продовжуватися вічність. Це щось на кшталт того, коли одні не хочуть, а інші не можуть. Хоча в нашому випадку не варто говорити про "не хочуть". Добре, що в складі "Дніпра" є Коноплянка. Не знаєш, що робити з м'ячем, віддай Євгенові. Капітан знав, що з ним робити. Як правило, в кожному матчі бодай раз Коноплянка створює свій фірмовий момент. Створив і цього разу. Схоже, данський воротар обізнаний із можливостями найзатребуванішого українського виконавця. За перший тайм ще можна згадати один напівмомент – усе в того-таки Коноплянки. Також без завершення. За атакуючі потуги гостей говорити не доводиться – в першому таймі жодного удару не те що в площину, а навіть в напрямку воріт. Змагальна перевага за нами, проте якась крихка й ситуативна. Наче й ведемо гру, проте рахунок не змінюється. Як і вираз обличчя Маркевича.

Він, той вираз обличчя дніпровського тренера, змінився перед стартом другого тайму. Тайму, який не зразу стартував. Через придурків, яких не можна назвати фанами чи вболівальниками. Бо справжні фани та вболівальники рятують і об'єднують не лише свої лави, а й країну. Таке безглузде невігластво могли вчинити хіба що кацапи. Навіть не хочу слухати про те, що данські фани могли спровокувати когось на якісь різкі рухи. Бо, по-перше, прибулих виявилося якихось декілька десятків, а, по-друге, будь-які питання можна вирішити після матчу. Й іншим способом. Добре, що все закінчилося добре. Себто другий тайм таки розпочався.

Хоча як добре? У будь-якому випадку на "Дніпро" від УЄФА чекатиме покарання за цей інцидент. За дії тих неадекватних кацапів. Ніколи не думав, що Київ зробить Дніпропетровську таку ведмежу послугу. Прикро. Відмазки на кшталт "придурків скрізь вистачає" тут не мають діяти. У наш буремний, страшний і героїчний час такого не має бути апріорі.

Як не прикро це звучить, проте даний негідний інцидент був набагато експресивнішим, ніж безпосередні подальші дії футболістів на полі. "Дніпро" якось монотонно продовжував розкачуватися, натомість "Копенгаген" якось несподівано осмілів. Такі от видові "реформи" могли закінчитися будь чим. Маркевич це розумів не гірше за нас, тому поспішив внести корективи. Після двох замін номінальні господарі "посвіжішали", проте все ж про корінний перелом у грі говорити не доводилося. Данці знову відкотилися до своїх воріт, позаяк за такого сценарію тримати попереду значні сили надто ризиковано. Ризикувати Сольбаккен не захотів. Мав право.

Чи ризикував Маркевич? Складно сказати. В усякому разі, принаймні особисто у мене склалося саме таке враження, "Дніпро" не намагався "віддати життя" за ймовірну перемогу. Десь у підсвідомості наш віце-чемпіон тримав матч-відповідь. Як і, певно, уміння віце-чемпіона Данії контратакувати. Тому обережність взяла гору над емоціями. Згадаємо лише удар усе того ж Коноплянки. Непогано. Хоча надто мало для перемоги.

Правий Маркевич – усе вирішиться в Копенгагені. Хоча можна було вирішити все і в Києві.